Летів ворон через сад зелений

Летів орел через сад зелений, та й став калину клювать.
Любив козак молоду дівчину, та й став її спокидать.

Вона ж його, сволоч, отруїла, та й стала його питать. (двічі)

«Скажи, милий, скажи, чорнобривий, ой чого ж ти заболів? (двічі)

Чі от пива, чі й от горілочки, чі й от сладкого вина?»

Ой летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.

Та й став калину клювать,
Ой любив козак молоду дівчину
Та й не думав її брать.

Та й не думав її брать,
Ой взяла вона парня за рученьку,
Та й стала його питать.

Та й стала його питать:
“Ой скажи, скажи, мальчик розлюбезной,
Ой от чего ж ти заболєл?

От чєво ж ти заболєл?
Ой чи й од пива, чи й од горілоньки,
Ой чи й од сладкого вина?

Чи й од сладкого вина?”
“Ой ні й од пива, ні й од горілоньки,
Ой ні й од сладкого й вина”.

Ні й од сладкого вина,
"Ой скажи, скажи, мальчик розлюбезной,
Ой а де ж тебе поховать?"

Ой де ж тебе поховать?
"Ой поховай же, моя розлюбезна,
Ой де три шляхи з Криму йдуть.

Де три шляхи з Криму йдуть,
Ой один польский, а другий подольский,
А третій же на Москву.

Ой а третій на Москву,
Ой поховай же, моя розлюбезна,
Ой у зеленому саду.

У зеленому саду,
Ой нагорни жи, моя розлюбезна,
Ой високою могилу.

Високою могилу,
Ой посади ж ти, моя розлюбезна,
Ой червоною калину.

Червоною колину,
Ой рости, рости, червона калина,
Ой рости вгору й не хились.

Рости вгору не хились,
Ой гуляй, гуляй, молода дівчина,
Ой гуляй, за мной не журись!"

Летів орел через сад зелений, та й став калину клювать. (двічі)

Любив козак й молоду дівчину, та й став її спокидать. (двічі)

Вона його, сволоч, отруїла, та й стала його питать. (двічі)

«Скажи, милий, друг мой розлюбимий, ой чого ж ти заболів? (двічі)

Чі од пива, чі од горілочки, чі й от сладкого й вина?» (двічі)

"Сам не знаю, за що я страдаю, та й прийдьотся ж помирать!" (двічі)

Летів орел через сад зелений, та й став калину клювать,

Любив козак молоду дівчину, та й став її покидать.

Вона його сволоч отруїла, та й стала його питать. (двічі)

«Скажи, милий, скажи, розлюбимий, ой чого ж ти заболів?» (двічі)

«Сам не знаю, за ким я страдаю, мабуть, прийдеться вмирать. (двічі)

Похоронят мене на могилі, де сходяться три шляха. (двічі)

Один в Київ, другий у Полтаву, третій в самую Москву». (двічі)

(Тече річенька невеличенька), схочу – перескочу,
Оддай же мене, моя матінко, за кого я схочу. (двічі).

Оддавала я й приказувала в гості не ходити,
А як прийдеш ти, моя доченько, так вигоню з хати.

Прилетіла і стала кувати, а брат вийшов і хоче застрілити…ага, а вона й каʼ: «Не стріляй, то твоя сестра…»

Тече річка невеличка понад слободою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою.

Іще води не набрала, стала й подумала,
За миленьким зажурилась, та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати і кричать "ратуйте",
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте,
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте.

Мені мама вой да й говорила, часто й повторяла:
«Не люби ж …шарлатана, бо доля й пропала».

Дочка й мами вой да й не слушала, свій розім держала,
Через того вой да чорнявого в больницю й попала.

А в болниці вой да й дві сестриці, в обох карі глазки,
Одна сестра дєлаєть уколи, друга – перевʼязки.

Доктарь ходе вой да й по больниці, на ньом чорні бручки,
Ой як міне вой да надоїли докторськії ручки.