Цифровий архів фольклору

Та як посію та й жменю жита,
А й а другую ж та ячменя.

А й а другую та ячменя,
Та як уроде жито ячмінь,
Ой а нікому буде жать.

Ой нікому та й буде жать
А вийди, дівко, та вийди, красна,
Ой поможи мнє та й жита жать.

Та й поможи мнє та й жита жать,
Ой ой рада б я виходити,
Ой край воріт течьот рєка.

Тай край воріт течьот ріка,
Ой за рєчкою ой за бистрою,
Ой парень з дєвкой ой розмовля.

(продовження тексту дивитися в записах сусіднього с. Матяшівка)

Та як вийду я за ворота, за зелений гай,
Та й стану-вигляну ж та й подивлюся,та все й чужий край.

Та чужий же край, дібровонька без вітру й шумить,
Та рідний батько та рідна мати поб'є, не болить.

Та рідний батько та рідна мати поб'є, не болить,
Та й чужий батько та й чужа мати не б'є та й болить.

Та що брат сестру за стіл веде, рано-рано,
Що брат сестру за стіл веде, ранесе(нько).

Та що він веде та й питає, рано-рано,
Що він і веде та й питає, ранесе(нько).

Ой хто тобі, сестро, з роду наймиліший, рано-рано,
Ой хто тобі, сестро, з роду наймиліший, ранесе(нько)?

Наймиліший братик, батько та мати, рано-рано,
Наймиліший братик, батько та мати, ранесе(нько).

Батько та мати, сестри та брати, рано-рано,
Батько та мати, сестри та брати, ранесе(нько).

Та й не дури, сестро, старшого брата, рано-рано,
Та й не дури, сестро, старшого брата, ранесе(нько).

Наймиліший тобі молодий Івашко, рано-рано,
Наймиліший тобі молодий Івашко, ранесе(нько).

Та що Божоє нарождення,
Божого сина.

Та вона його спородила,
Діва Марія.

Та вона ж йому рекла ім’я,
Святоє й Ілля.

Та слава ж тобі, сину Божий,
З нині й довіку.

Та де Сус Христос страждається,
За чоловіка.

Та де анголи трепечуться,
Над Сусом поють.

Та всьому ж миру хрещеному,
Радість создають.

Та запоїло три янголи,
З небес летючи.

Та по Святому Рожествові,
Сніги залягли.

Та по Святому ж Великодню,
Річки потекли.

А по Святій же неділеньці,
Сади зацвіли.

Та як зацвіло Боже древо,
Ше й разні цвіти.

Та возрадувавсь мир хрещений,
Ше й малі діти.

Добрий вечір!

Та чи ми тобі, та й Галинко, не казали,
Та й чи ми твого та й серденька не втішали?

Та не йди, не йди, та й до броду рано по воду,
Та й не слухай та й голубчиків, де два загуде.

Та й ой не слухай голубчиків де два загуде,
Та й не бери та й перстеники, де й даром дають.

Та й бо ті тебе перстеники та й підманять,
Та й од батенька да й до свекорка переманять.

Та й ходив чумак, та й ходив бурлак,
Та й сім год по Криму, сім год по Криму.

Та не случалася та й причинонька,
Та ізроду єму, ізроду єму, ізроду єму.

Та й над битою же, та дорогою,
Та воли пасучи, воли пасучи.

(далі текст, записаний у тому ж селі в 1991 р.)
Та прислучилася та й причинонька,
Та й із Криму йдучи, із Криму йдучи.

Та й сірі ж воли та й похромали,
Та й чумак больной став, чумак больной став.

Та й болять ручки, та й болять ножки,
Та й болить голова, болить голова.

Та й бідна ж моя, та й голівонька,
Що товариша нема, товариша нема.)

Та усі зорі зайнялися, й а місяць підбився,
Та й усі ж хлопці на вулиці жи, а мій опізни(вся).

Ой чого ж він опізнився, що дома немає,
Та в чистім полі, на роздолі жи коня й напува(є).

А кінь ірже, води не п'є й доріженьку чує,
Та десь мій милий, чорнобривий, з другою й ночу(є).

Ночуй-ночуй, мій миленький, ночуй, пригортайся,
Та й а до мене, молодої жи, більш не поверта(йся).

Одна гора високая, й а другая й нижче,
Та й одна й мила й дорогая жи, а другая бли(жче).

А я тую близенькую й людям подарую,
Та й а до тії ж далекої пішки помандру(ю).

Та татарин-братічок, татарин,
Та не продай сестриці задаром,
Проси в молодого цілкового.

Та стелись, стелись, та й барвіночку, не корінем – листом.

Не коренем – листом,
Та викликає ой, парень дівку, не голосом – свистом.

Не голосом – свистом,
Та чи ти чула, ой, дівчинонько, як я тебе кликав?

Як я тебе ж кликав,
Та через твоє, ой, подвір’ячко сивим конем їхав.

Та хоть я чула, та хоть не чула, не обзивалася.

Не обзивалася,
Та темна нічка, ой Петрівочка, іти боялася.

Та й стелись, стелись, та й барвіночок,
Не кореном - листом.

Не кореном – листом.
Та викликає же ой парень дівку
Й не голосом - свистом.

Не голосом – свистом,
"Та чи ти чула, ой дівчинонько,
Як я тебе кликав?

Як я тебе кликав
Та через твоє ой подвір'ячко
Сивим конем їхав?"

Сивим конем їхав.
"Та хоть я чула, ой хоть не чула,
Й не обзивалася,

Не обзивалася.
Та темна нічка, ой дробен дощик,
Не сподівалася".

Не сподівалася.
"Та бодай же ти, ой дівчинонько,
Зозулі не чула,

Зозулі не чула.
Та як ти мого та голосочка
За сном не почула!".

Та й стелись, стелись, та й барвіночок,
Не кореном - листом.

Не кореном – листом.
Та викликає же ой парень дівку
Й не голосом - свистом.

Не голосом – свистом,
"Та чи ти чула, ой дівчинонько,
Як я тебе кликав?

Як я тебе кликав
Та через твоє ой подвір'ячко
Сивим конем їхав?"

Сивим конем їхав.
"Та хоть я чула, ой хоть не чула,
Й не обзивалася,

Не обзивалася.
Та темна нічка, ой дробен дощик,
Не сподівалася".

Не сподівалася.
"Та бодай же ти, ой дівчинонько,
Зозулі не чула,

Зозулі не чула.
Та як ти мого та голосочка
За сном не почула!".

Та сидів голуб на дубочку, а голубка на калині,
Де мій милой на Вкраїні, де ж мій милой на Вкраїні?

Та на сірому коню грає, на сонечко поглядає,
Чи звисока сонце сходе, чи низесенько заходе?

Та питалася дєвка же парня, молодого козаченька,
Ой де ми будем ночувати, ой де же будем ночувати?

А у полі скирда сіна, ото наша постіль біла,
Молодая дівчинонька, молодая дівчинонька.

Та питалася дєвка парня, молодого козаченька,
Ой чим ми будем накриваться, ой чим ми будем накриваться?

Та сидить світилка при стіні,
Та на ній сорочка не її,
Та прийшла сусіда, торкає,
Скидай сорочку, бо смеркає.

Та світилка - шпилька при стіні,
Та на ній сорочка не її,
Прийшла сусідка, торкає,
Скидай сорочку, смеркає.

Та світилка - шпилька при стіні,
Та на ній сорочка не її,
Та прийшла сусідка, торкає,
Скидай сорочку, смеркає

Та прощай, прощай, та й Ларісо, сестро наша,
Та й ми не твої та й подруженьки, ти не наша.

Та й прощай, прощай, та Юрасик, товаришу наш,
Та й пускай, пускай, та й Ларису гуляти й до нас.

Та не на те я, подруженьки, її собі брав,
Щоби я ой її, протів нічі гуляти пу(скав).

Та ідіть, ідіть, подруженьки, й од віконця,
Та й не випущу ж та й Лариси до схід сонця.

Та пропив чоловік помело, жінка – з хати! Що було!
Чоловіче, не лаймося, йдем до хати, порадьмося! (двічі)

Та пропив чоловік порося, жінка – кобилу ще й лоша,
Чоловіче, не лаймося, йдем до хати, порадьмося! (двічі)

Та пропив чоловік подушки, жінка – з полу всі дошки!
Чоловіче, не лаймося, йдем до хати, порадьмося! (двічі)

Та пропив чоловік індика, жінка – хати триндика,
Нічого пропить!