Головна
Та й ще сонце не зайшло (не спочатку)

Та й ще сонце не зайшло (не спочатку)

Назва	Та й ще сонце не зайшло (не спочатку)
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещасливе кохання, Розлука, Прощання, розставання
Дата запису	1 лип. 1985 р.
Місце запису	с. Басове, Золочівський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Двойченко Ольга Кузьмівна (1912) (с. Киселиха, Шишацький район), Тимченко Меланія Кузьмівна (1921) (с. Киселиха, Шишацький район), Новомлинська Євдокія Кузьмівна (1920) (с. Киселиха, Шишацький район) (Три сестри родом з с. Киселиха Шишацького району Полтавської обл.)
Збирачi	Віра Осадча
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 2Подобається Поділитися

Та й ще сонце не зайшло, не зайшло, як зробилась темнота.

Та й нещаслива та дівчина, котра любить моряка,
Та й нещаслива та дівчина, котра любить моряка.

Та й моряк сяде та й поїде, зостаюся я й сама,
Та й моряк сяде та й поїде, зостаюся я й сама.

Та й зостаюся я сама, я сама, не дівчина, ні вдова,
Та й зостаюся я сама, я сама, не дівчина, ні вдова.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:07 100	Сірьожа, ти Сірьожа	Пісні з особистого та родинного життя	с. Тавільжанка, Дворічанський район	03:07	Сірьожа, ти, Сірьожа, Сірьожа-пастушок, Заграй, заграй, Сірьожа, в сєрєбряной рожок. Заграй, заграй, Сірьожа, в сєрєбряной рожок, А я тобі, Сірьожа, всю правду розкажу. А я тібє, Сірьожа, всю правду ж розкажу, Всє ж пташки, канарєйки, всє ж жалабна й пают. Всє пташкі, канарєйкі, всє жалобна пают, А нам з табой, друг милой, разлуку придають. А нам з табой, друг милой, разлуки ж придають, Разлука, ти, разлука, чужая старона. Разлука, ти, разлука, чужая старона, Нєхто й нас нє разлучє, ні сонце, нє луна. Нікто нас нє разлучє, ні сонце, ні луна, А только нас розлучіть сирая мать-зємля.
0:00 02:33 100	За селом, де колишуться верби	Пісні з особистого та родинного життя 1 Пісні літературного походження	с. Золотарівка, Сіверськодонецький район	02:33	За селом, де колишуться верби, Вітерець в верболозах заснув, Там заграла плакуча гітара, Там дівчина стрічала весну. (двічі) ー Ти поїдеш далеко, далеко, Так далеко од мого села, І ніколи мене не згадаєш, Що у тебе кохана була. (двічі) ー Ти не плач, не журися, дівчино, Ти не плач, не журись, не ридай, Через рік, як цвістиме калина, В тихий вечір на мене чекай. (двічі) Ось пройшов рік тяжкого чекання, І прийшла довгождання пора, Дівчинонька прийшла до калини, А милого її там нема. (двічі) Ой нема, ой нема і не буде, Бо така то дівоча судьба, Будеш знати, як хлопця кохати, І як вірити в його слова. (двічі) За селом, де колишуться верби, Вітерець в верболозах заснув, Там не грала плакуча гітара, Там дівчина не встріла весну. (двічі)
0:00 04:11 100	Шумлять верби в кінці греблі	Пісні з особистого та родинного життя	м. Ровеньки, Ровеньківський район	04:11	Шумлять верби в кінці греблі, що я й насадила, Нема того козаченька, що я й полюбила. (двічі) Нема його та й не буде, поїхав в Одесу, Казав: «Рости, дівчинонько, на другую весну». (двічі) Росла, росла дівчінонька, та й на порі стала, Ждала, ждала козаченька, та й плакати стала. (двічі) Плачьте ж очі, плачьте ж карі, така ваша доля, Полюбила козаченька, при місяці стоя. (двічі) Не сама я полюбила, полюбила мати, Вона мене заставила, рушнички в’язати. (двічі) Один дала, другий дала, на третьому стала, А четвертий, шовком шитий, рученьки в’язала. (двічі) Шумлять верби в кінці греблі, що я й насадила, Нема того козаченька, що я й полюбила. (двічі)