Цифровий архів фольклору

Усі гори зеленіють, (двічі)
Тільки одна ж гора чорна.

Тільки одна гора чорна, (двічі)
Й де сіяла ж бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками ж примочила.

Чорна хмара насуває, (двічі)
Сестра з братом розмовляє.

Ой братіку-сокілоньку, (двічі)
Й возьми мене ж на зімоньку.

Ой чого ви, подоляни прийшли?
Ой чого ви, подоляни прийшли?
А в нас дівки да й під ваші ми(слі).

А в нас дівки та все чорнобриві,
А в нас дівки та все чорнобриві,
А в нас стіни з білої бома(ги).

А в нас стіни з білої бомаги,
А в нас лавки з тонкої китайки,
Як сядите та й обломите,
Собі славоньки наробите,
Собі славоньки наробите,
І Марусю собі возьми(те).

А Маруся та й не ваша – наша,
Заручена та й повінчена,
(комусь,якомусь молодому) вручена.

Ой там у лісі, у лісі стелиться гаєм туман,
Там у зеленому гаю козак з дівчиной гуляв,
Там у зеленому гаю козак з дівчиной гуляв.

Вони гуляли, гуляли, до них же циганка прийшла,
– Дай мені правую ручку, правду скажу тобі я,
– Дай мені правую ручку, правду скажу тобі я.

– Я в гадання не вірю, милий кохає мене,
Вийди, циганочка, з гаю, бачить не хочу тебе,
Вийди, циганочка, з гаю, бачить не хочу тебе.

Циганочка з гаю не вийшла, стала вона на краю,
Чує, як плаче дівчина, плаче в зеленім гаю,
Чує, як плаче дівчина, плаче в зеленім гаю.

– Ой ти, козаче, козаче, не зводь же дівчини з ума,
Кругла вона сиротина, батька і неньки нема,
Кругла вона сиротина, батька і неньки нема.

– Я дівчини не зводжу, бо її вірно люблю,
Ніжно її обнімаю, душу свою віддаю,
Ніжно її обнімаю, душу свою віддаю.

Та ой чия ж то ж ой пшениченька ж та й шо довгії же гони?

Та шо довгії гони ж,
Та ой чиї ж ой сірі ж воли ж та й по горі ходили?

Та й по горі ходили ж,
Та ой то ж того ж ой козаченька ж та й шо ми й утрьох любили.

Нема чоловіка вдома, він поїхав в ліс по дрова,
А я ції продала, музикантів найняла. (двічі)

Музиканти мої, ви заграйте мені,
А я вбога сирота веселого живота. (двічі)

У шиночок піду і осліничку несу,
А за мною дитинята несуть клубенята. (двічі)

Осліничку пропила, клуби - на похмілля,
Нехай вони не лежать у скрині без діла. (двічі)

Як прийшов же мужик мене доганяти,
Бив мене, волочив до самої хати. (двічі)

Ой бив вже мене, волочив же мене,
Так і, батька лихого, та й навчив же мене. (двічі)

Ой на горі огонь горить, під горою козак лежить,
Дарі-да, під горою козак лежить.

Накрив личко китайкою, червоною нагайкою,
Дарі-да, червоною нагайкою.

– Біжи, коню, дорогою, широкою столбовою,
Дарі-да, широкою столбовою.

Ударь, коню, копитами, вийде мати, розпитає,
Дарі-да, вийде мати, розпитає.
…

Ішли дружечки рядочком,
Понад вишневим садочком,
Виломили квіточку зелененьку,
Заквітчали дівку Марусю молоде(ньку).

Пустіть нас із хати,

Пустіть нас із хати,
Боярів виглядати,
Чи не криві, чи не сліпі,
Чи в чорних чоботях,
Чи вміють танцюва(ти).

А в свекорка та не так буде,

А в свекорка та не так буде,
Обідання та й увечір.

Обідання та й увечір,
А вечеря та й опівночі.

А вечеря та й опівночі,
Не виспляться твої карі о(чі).

– Сестро, моя сестро, сестро українко,
Чи привикла, моя сестро, й на чужбині жити,
Чи привикла, моя сестро, й на чужбині жити?

– Хоть я й не привикла – треба привикати,
Дала мати гірку долю – треба горювати,
Дала мати гірку долю – треба горювати.

Мати, моя мати, де тебе й взяти,
Чи на тебе, моя мати, маляра й наняти,
Чи на тебе, моя мати, маляра й наняти?

Маляра наняла, матір змалювала,
Поставила на божницю матір свою в хаті.

– Брати мої, брати мої, брати-соловей(ки),
Прибувайте ви до мене хоч щонеділень(ки).

– Ой раді б ми прибувати, та ти убогая,
– Хоть я й убогая, хоть я й убогая, аби не гордая.

Хліба, соли роздобуду та й вас наго(дую),
Горілочки розгадаю, з вами погу(ляю).

Я з Київа шва(чка),

Я з Київа швачка,
По торгах їжджяла,
Шовки зкупувала,
Вінки пришивала,
По таляру брала,
Від коня вороного,
Від зятя молодого,
Від поїзда йо(го).

Має, кісонька, має,

Має, кісонька, має,
В молодого хустки немає,
Нехай вона має,
Теща хустку най(де).

А на горі жи(то),

А на горі жито,
В долині просо,
Брат сестрицю просе,
Шоб розплести ко(су).

Вітер віє, вітер віє, вітер повіває,
Мати дочку, мати дочку про життя питає.

Спитай, мати, спитай, мати, сірого вутяти,
Сіре вутя, сіресеньке, по морю плаває.

Сіре вутя, сіресеньке, по морю плаває,
Воно ж моє, воно ж моє все горечко знає. (двічі)

Перве горе, перве горе – свекруха лихая,
Друге горе, друге горе – дитина (малая).

А буяри полякались,

А буяри полякалися,
Та в солому поховалися,
А дружечки повиходили,
Та з соломи повиводили,
Один кривий, другий сліпий,
А третій горбатий,
Не вміє танцював(ти).