Головна
Брати мої, брати мої

Брати мої, брати мої

Назва	Брати мої, брати мої
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Родинне життя
Дата запису	26 черв. 1988 р.
Місце запису	с. Новий Бурлук, Чугуївський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Чомбитько Марфа Василівна (1909)
Збирачi	Віра Осадча
Транскрипція	Юлія Лузан

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

– Брати мої, брати мої, брати-соловей(ки),
Прибувайте ви до мене хоч щонеділень(ки).

– Ой раді б ми прибувати, та ти убогая,
– Хоть я й убогая, хоть я й убогая, аби не гордая.

Хліба, соли роздобуду та й вас наго(дую),
Горілочки розгадаю, з вами погу(ляю).

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 01:15 100	Вітер віє, вітер віє+4	Пісні з особистого та родинного життя	с. Новий Бурлук, Чугуївський район	01:15	Вітер віє, вітер віє, вітер повіває, Мати дочку, мати дочку про життя питає. Спитай, мати, спитай, мати, сірого вутяти, Сіре вутя, сіресеньке, по морю плаває. Сіре вутя, сіресеньке, по морю плаває, Воно ж моє, воно ж моє все горечко знає. (двічі) Перве горе, перве горе – свекруха лихая, Друге горе, друге горе – дитина (малая).
0:00 01:02 100	Де б я, де б я цей деньочок прожила	Пісні з особистого та родинного життя	с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район	01:02	Де б я, де б я цей деньочок прожила, Ой куди я та й з досадоньки пішла. Ой піду я ай у вишневой ой садочок, Та й зорву я ой оріховий листочок. Та й іспишу я всю досаду ой на листок, І пошлю я в славний город та й Москву. Ой хто буде цього листа читати, Той буде про досаду знати. Перва досада - вийшла заміж молода, Друга досада - ще й дитинонька мала. Третя досада - невірна дружина, Вона мене ізсушила, ізв'ялила. Вона мені в світі пожить не дала
0:00 02:14 100	Ой орав мій миленький	Пісні з особистого та родинного життя	с. Клюшниківка, Миргородський район	02:14	Ой орав мій миленький од льоду до льоду, Та й виорав мій миленький облуг на квасо(лю). Посадила квасоленьку та їду додому, Заглянула у шиночок, а милий з кумо(ю). Хіба ж тобі, кума моя, нема дома діла, Шо ти з моїм чоловіком в шиночку засі(ла). Приходжу я до дому, в мене в печі дрова, Сюди-туди повернулась — вечеря гото(ва). Насипала вечеряти, положила ложки, Сама сіла вечеряти, поплакала тро(шки).