Цифровий архів фольклору

Люлі, люлі,
А котові дулі,
Максимкові калачі,
Шоб спав удень, і вночі,
А вночі – на пічі,
А вдень – у колисці,
В червонім намисті,
А-а, а, а-а!

Меланія румнянія,
Меланія пребагата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрім людім на весь вечор!

Меланія пребагата,
Дала на церкву срібла, злата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрім людім на весь вечор!

Дала на церкву срібла, злата,
Злотом церкву й оббивала,
Золотом церкву й оббивала,
Нищих, убогих наділяла,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрім людім на весь вечор!

Золотом церкву й оббивала,
Нищих, убогих наділяла,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрім людім на весь вечор!

Нищих, убогих наділяла,
Чи чуєш, пан господарю?
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрім людім на весь вечор!

Дай, Боже, вечір добрий! Хоть маненьку та ціленьку!

Ой не ходи, та розкудрявче, по моєму саду,
Та й не топчи, розкудрявче, в саду й винограду. (двічі)

Та в саду винограду же,
Не для тебе сад садила, кого же я любила,
Не для тебе поливала, кого же целувала.

Та кого целувала же,
Целувала, милувала холостого же парня (двічі)

Та й холостого парня же,
Холостой парень гуляє, кудрі же розвиває. (двічі)

Кудрі розвиває же,
Кудрі русі, брові чорні, глаза розвесьолі. (двічі)

Глаза розвесьолі же,
Він киває, він моргає, дєвку визиває.

Дєвку визиває же,
Вийди, дєвка, вийди красна, на нове крилечко.

На нове крилечко же,
Промов дєвко, промов красна, хоч одно словечко.

Ой коли ж той вечір та й повечоріє,
Може мій миленький та й до мене прийде.

Та й до мене прийде,
ой пойшлі до мене, до моєї хати.

До моєї хати,
До того віконця, що й лягаю й спати.

Що лягаю спати,
Ніхто й не почує, ні батько, ні мати.

Ні батько, ні мати,
А батько почує, скаже: "Хай ночує!".

Скаже: "Хай ночує!",
А мати узнає, скаже: "Хай гуляє!".

Ой, місяцю-перекраю,
Зайди за комору.

Зайди за комору,
Світи мені, молодому,
Як іду додо(му).

Як іду додому,
Ой, тоді я світить буду,
Як буду сповня(ться).

Як буду сполняться,
Ой, тоді я правду скажу,
Як буду вінча(ться).

Пішли вони вінчатися,
А піп руки в’яже.

А він мені, розсукин син,
Правдоньки не каже.

Перва половина - червона калина,
Друга же половина - молода дівчина. (двічі)

А в тії дівчини вишиття широке,
Почекай, дівчино, мене ці два роки. (двічі)

Ой рада, козаче, два роки чекати,
Так хоче матуся за нелюба дати. (двічі)

А в неділю вранці ше сонце не сходе,
Козак молоденький по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в рукаш шаблю носе,
Свого командира хорошенько просе. (двічі)

Командире, брате, відпусти додому,
Залишив дівчину, не доручив нікому. (двічі)

Пустю додому та й ще не самого,
Дам я на дорогу коня вороного. (двічі)

Козаченько їде, ворота минає,
А дівчина плаче, слізоньки втирає. (двічі)

Ой куда ж ти їдеш, ворота минаєш?
Я ж твоя кохана, хіба ж ти не знаєш? (двічі)

Походила та й Галочка по кімнаті,
Забачила жи та й батенька на кроваті.

На кроваті,
Вставай, вставай, мій батенько,
Годі тобі спать.

Годі тобі спать,
А вже ж міні же молоденькій
Не вік вікувать.

Не вік вікувать,
Один деньок, суботоньку,
Переночувать.

Переночувать,
Один деньок, неділеньку,
Пересумувать.

Старша дружка горбата,

Старша дружка горбата,
А на горбі верба,
А на вербі сова,
Не ходіть, бояри, вночі -
Виїсть сова о(чі).

Старша світилка ласа,

Старша світилка ласа,
Вкрала кусок м'яса,
За стіл захиляється,
Куском запихається,
За стіл захилилася,
Куском удавила(ся).

Старший бояр горбатій,
Старший бояр горбатій,
А на горбі верба,
А на вербі сова,
Не ходіть, дружки, вночі -
Виїсть сова о(чі).

Та сидів голуб на дубочку, а голубка на калині,
Де мій милой на Вкраїні, де ж мій милой на Вкраїні?

Та на сірому коню грає, на сонечко поглядає,
Чи звисока сонце сходе, чи низесенько заходе?

Та питалася дєвка же парня, молодого козаченька,
Ой де ми будем ночувати, ой де же будем ночувати?

А у полі скирда сіна, ото наша постіль біла,
Молодая дівчинонька, молодая дівчинонька.

Та питалася дєвка парня, молодого козаченька,
Ой чим ми будем накриваться, ой чим ми будем накриваться?

Та й нема гірш нікому, та як тій... як тій сироти(ні).(двічі)

Та й ніхто не пригорне при лихій... при лихій годи(ні). (двічі)

Та й не пригорне батько, та не при... не пригорне ма(ти). (двічі)

Та тіки та й пригорне та шо ду... шо думає взя(ти). (двічі)

Та й налетіли гуси та з дале... з далекого кра(ю). (двічі)

Та й зболотили воду та й на ти... на тихім Дуна(ї). (двічі)

Та й бодай же ви, гуси та з пір'ячком пропа(ли).(двічі)

Чумак водку п'є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай горілочку ж пити, бо проп'єш коня. (двічі)

Ой мати моя, ой не брошу я,
Ой я й не брошу же горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай вдовицю любити, бо зведе з ума. (двічі)

Ой мамо моя, та й не брошу я,
Я не брошу вдовиці любити, бо красивая. (двічі)

Що учора та й за неділенька була,
Що дівчина же та й на вулиці не була.

Вона мабуть, та нездоровая була,
Вона, мабуть, мале дитя родила.

Вона, мабуть, та й мале дитя родила,
А зродивши та й в Дунай річку однесла.

Пливи, пливи, та й мале дитя діками,
А я піду та й погуляю з дівками.

Мабуть мені та й із дівками не гулять,
Мабуть мені та й мале дитя колихать.

Як приїхав мій милой з похода,
Та й прив'язав коня й до колони.

Та й прив'язав коня до колони,
Сам заплакав край коника своєго.

Сам заплакав край коника своєго,
Рознещасна голівонька моя.

Рознещасна голівонька моя,
Засватана дівчинонька моя.

Як сів Христос вечеряти,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Сідай, синку, вечеряти,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Вечеряй, синку, собі на здоров’я,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Ой, місяцю-перекраю,
Зайди за комо(ру). У!

Зайди за комору,
Світи мені, молодому,
Як іду додо(му). У!

Як іду додому,
Ой, тоді я світить буду,
Як буду сповня(ться). У!

Як буду сполняться,
Ой, тоді я правду скажу,
Як буду вінча(ться).

Як буду вінча(ться).
Пішли вони вінчатися,
А піп руки в’яже.

А піп руки в’яже,
А він мені, розсукин син,
Правдоньки не ка(же).

Та перейди, місяцю, та перейди, ясненький,
Та й на нашу вулицю, та й на нашу широ(ку). У!

А на найшій вулиці, та на нашій широкій,
Та все хлопці молодці, та все хлопці моло(дці). У!

Та нема найкращого, та нема найкращого,
Над Іванка нашого, над Іванка нашо(го). У!

Через тещин двір ходе, через тещін двір ходе.
Щоб і теща любила, щоб і теща хвали(ла). И!

А теща не злюбила, а теща не злюбила,
Та й ворота зачинила, та й ворота зачини(ла). У!

Вербице,
Та й пора тобі, вербице, вої да розви(ться)!

Розвиться!
Та й пора тобі, Іванку, вої да жени(ться)!

Жениться!
Да ше міні жениться вої да не по(ра)!

Не пора!
Да ше ж моя дівчина вої да моло(да)!

Молода!
Да ше вона рушничків вої не напря(ла)!

Не напряла!
Да ше вона рушничків вої не наши(ла)!

Не нашила!
Да ше ж вона на вулицю во ї не ходи(ла)!

Геніївці-буркуку,
Їли жабу на току,
А ми кажем: "Дайте й нам!"
Вони кажуть: "Мало й нам!" Ууух!