Цифровий архів фольклору

А я в карточки не граю, а я водочки не п’ю,
Записали й у солдати в дев’яностому году. (двічі)

Записали ще й забрали, посадили за столом,
Стрижуть мої русі кудрі ще й сміються надо мной. (двічі)

Не стрижите й обождіте, поки мать моя прийде,
Вона мої русі кудрі на споминок забере. (двічі)

(Не стрижите, обождіте, поки милая прийде,
Вона мої русі кудрі сльозоньками обіллє.)

Не плач, мати, не журись, на те молод уродивсь да
Гей, гей, йо-хо-хо, на те молод уродивсь!

На те молод уродивсь, шо в салдати погодивсь да
Гей, гей, йо-хо-хо, шо в салдати погодивсь!

Тоді ж, мати, заплачеш, як на войні побачиш да
Гей, гей, йо-хо-хо, як на войні побачиш!

Ой на войні, на войні, на вороному коні да
Гей, гей, йо-хо-хо, на вороному коні!

На вороному коні, на черкеському сідлі да
Гей, гей, йо-хо-хо, на черкеському сідлі!

На черкеському сідлі ше й шабелька при боці да
Гей, гей, йо-хо-хо, ше й шабелька при боці!

Ше й шабелька при боці, нагаєчка у руці да
Гей, гей, йо-хо-хо, нагаєчка у руці!

Ой у ранці новобранці
Виходили за село. (двічі)

Й а за ними, молодими,
Й одна дівчина ішла. (двічі)

Вона плакала-ридала,
На шлях битий поглядала. (двічі)

Шляхом битим козаки йдуть,
З-під милого коня ведуть. (двічі)

Ой ти, коню сивогривій,
Де ж мій милий чорнобривий? (двічі)

А в полі береза, а в полі кудрява,
Мати свого сина в військо виряжала,
Мати свого сина в військо виряжала.

Іди, мій синочок, іди, не барися,
На третій годочок додому вернися,
На третій годочок додому вернися.

На третій годочок їде мій синочок,
Та не сам з собою, з вірною женою,
Та не сам з собою, з вірною женою.

Сина посадили за столом рядочком,
Нелюбу невістку в сінях у куточку,
Нелюбу невістку в сінях у куточку.

Сину наливали горілочки з медом,
Нелюбій невістці зеленого яду,
Нелюбій невістці зеленого яду.

Чоловік та жінка та й вірно любились,
Вони тим же ядом вдвох переділились,
Вони тим же ядом вдвох переділились.

Налий, мати, стакан рому, бо я їду до прийому,
Ге-ей гей, уха-ха-ха, бо я їду до прийому.

А в прийомі скляні двері, там сиділи охвіцери,
Ге-ей гей і й уха-ха, там сиділи охвіцери.

Вийняв жереб сорок п’ятий, закричали: «В штаб прийняти!»
Ге-ей гей гей, уха-ха-ха, закричали: «В штаб прийняти!»

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібне(нько). (двічі)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина у салда(ти). (двічі)

"Я ж думала, сину, тебе оженити,
А ти сів-поїхав в армію служи(ти). (двічі)

Я ж думала, сину, невісточку взяти (брати),
А ти сів-поїхав на войну стражда(ти)". (двічі)

«Якби ж ненька знала, яке ж мені горе,
Вона б переплила через синє мо(ре). (двічі)

Якби ненька знала, яка ж мені біда,
Вона б передала горобчиком хлі(ба). (двічі)

Горобчиком хліба, синичкою солі,
Якби ж ненька знала, в якій я неволі". (двічі)

Летіла пуля через гору,
Та й поранила ой грудь мою. (двічі)

Та й поранила ой грудь мою,
Кров полилася аж до Дунаю. (двічі)

Кров полилася аж до Дунаю,
Коло Дунаю ой мати стояла. (двічі)

Коло Дунаю мати стояла,
Ой вона стояла, «Ой, Боже ж!» кричала. (двічі)

Вона стояла, «Боже ж!» кричала,
Шо в цім Дунаю ой дна немає. (двічі)

Шо в цім Дунаї ой дна ж нема,
Ой мого синочка ой з служби ж і нема. (двічі)

Летіла зозуля через мою хату,
Сіла й на калині та й стала кувати. (двічі)

А то не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

Я й думала, синку, по весні женити,
А ти ідеш, синку, в армію служити. (двічі)

(Я й думала, синку, невістки діждати,
А ти ідеш, синку, на фронт воювати. (двічі)

Я й думала, синку, шо то ворон кряче,
А то за тобою дівчинонька плаче.) (двічі)