Головна
Ой із-за гори та кам’яної

Ой із-за гори та кам’яної

Назва	Ой із-за гори та кам’яної
Жанр	Рекрутські
Мотив	Кохання, Прощання, розставання, Служба у війську
Дата запису	17 бер. 1991 р.
Місце запису	с. Терни, Лубенський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Карпова Марія Федорівна (1919), Шаманенко Ганна Федорівна (1919), Любич Марія Митрофанівна (1927), Любич Марія Павлівна (1920), Малешко Ганна Єгорівна (1924), Маніца Дарія Павлівна (1927), Науменко Ганна Володимирівна (1931), Шаповал Марія Федосіївна (1927)
Збирачi	Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський
Транскрипція	Людмила Зборовська

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 4Подобається Поділитися

Ой з-за гори та камняної, ой орел воду носить,
Та молоденький а й новобранець полковника про(сить).

Ой полковнику, та рідний брате, а й одпусти додому,
Та бо вже ж моя а й дівчинонька скучила за мно(ю).

Ой не пущу я, та новобранцю, ой бо ти довго будеш,
А й напийсь води ой холодної, відразу забу(деш).

Ой пив я воду, та пив холодну, ой та й не напивався,
Ой любив, любив та й я дівчину, та й не налюбля(вся).

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 00:52 100	Ой тихий Дунай	Козацькі 1 Рекрутські	с. Басове, Золочівський район	00:52	Ой тихий Дунай, та тихий Дунай а й бережечки зносить, Та молоденький та й козаченько командіра просить. (двічі). Ой командіру, а рідний брате, а й одпусти додому Та й скучила, та й змарніла дівчина за мною.
0:00 00:35 100	Не плач, мати, не журись	Рекрутські 1 Солдатські	с. Мохнач, Зміївський район	00:35	Не плач, мати, не журись, На то парень я вродивсь, На то парень родивсь, Шоб на службу згодивсь. Тоді, мамо, заплачеш, Як на службі побачиш, Тоді, мамо, заплачеш, Як на службі побачиш, На воронім коні, На кроєцькім сідлі. На воронім коні, На кроєцькім сідлі.
0:00 03:04 100	Ой з-за гори, гори та буйний вітер віє	Пісні з особистого та родинного життя	с. Терни, Лубенський район	03:04	Із-за гори, гори та буйний вітер віє. Ой там удівонька та пшениченьку сіє, Ой там удівонька та пшениченьку сіє. Сіє вона, сіє, почала волочити, А заволочила – стала Бога просити, А заволочила – стала Бога проси(ти). Ой, уроди, Боже, та пшениченьку яром, Для вдовиних діток ще й на людськую славу, Для вдовиних діток ще й на людськую славу. (Іще й вдова додому не дійшла, А вже кажуть люди, що пшениченька зійшла, Іще й вдова не лягала спати, А вже кажуть люди, що пора вже жати.)