Ой колись була розкіш-воля

Ой колись була та й розкіш-воля,
А тепер стала та й неволенька.

А тепер стала та й неволенька,
Та й берут брата та й у солдати.

Та й берут брата та й у солдати,
А за ним плаче та й отець і мати.

А за ним плаче отець і мати,
І отець, і мати, та й дві сестриці.

Дві сестриці-жалібниці,
Ой братіку й наш, та й один ти в нас.

Братіку наш, один ти в нас,
Коли прийдеш та й в гості до нас?

Та й возьми, сестро, ой піску жменю,
Та й посій, сестро, та й на каміні.

Нема піску та й немає сходу,
Ой немає й братіка та й с походу.