Цифровий архів фольклору

Понад лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала-вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо пара голубів. (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися. (двічі)

Ой десь узявся охотник-стрілець,
Розбив, розлучив пару голубів. (двічі)

Ой що голуба вбив, голубку прибив,
Й узяв під полу, приніс додому. (двічі)

(Насипав пшенця по колінця,
Налив водиці аж по крилиці.

Голубка не їсть, голубка не п'є,
На круту гору все плакати йде.

Голубко моя, ......
Чого ж ти така буркотливая?

А єсть у мене сім пар голубів,
Піди подивись, може там і твій?

Я вже ходила, я вже видила,
Немає такого, як я утеряла.

А не так він гуде, як до мене йде,
А не так він закув, як той перший був.)

Ой за горой, ой та й за крутою,
Живуть лю-, ой і живуть люде, ой да же слободо(ю).

Ой то ж не люде, ой то ж сапостате,
Взяли же бра-, ой взяли брата ой, да же й у салда(ти).

Ой да взяли брата та й у салдати,
Та й ніко-, ой да й нікому ой, да же й оплака(ти).

(Ой да й ти, дівчино, да моє серце,
Сховай ме-, ой да сховай мене ой, хоч під ряде(нце).

Ой да й ти, дівчино, да моя душко,
Сховай ме-, ой да сховай мене ой, хоч під поду(шку).)

Вітер віє, вітер віє, вітер повіває,
Мати дочку, мати дочку про життя питає.

Спитай, мати, спитай, мати, сірого вутяти,
Сіре вутя, сіресеньке, по морю плаває.

Сіре вутя, сіресеньке, по морю плаває,
Воно ж моє, воно ж моє все горечко знає. (двічі)

Перве горе, перве горе – свекруха лихая,
Друге горе, друге горе – дитина (малая).

Ой з-за гори та й вітер повіває,
Ой мати дочку та й про життя й пита(є).

Спитай, мати, ой сірого вутяти,
Ой сіре вутя та й на морі ночу(є).

Сіре вутя та й на морі ночує,
Ой воно ж моє та й все горечко чу(є).

Із-за гори та й із-за гори ой вітер повіває,
Ой мати дочку та й про життя й питає.

Мати дочку та й мати дочку ой про життя питає,
Та спитай мати ой сірого й вутяти.

Спитай мати та спитай мати ой сірого вутяти,
Ой сіре вутя ой по морю плаває.

Сіре вутя та й сіре вутя ой по морю плаває,
Та й воно ж моє ой все горечко знає.

Воно ж моє та й воно ж моє ой все горечко знає,
Ой перве горе ой дитина малая.

Перве горе ой перве горе ой дитина малая,
А друге горе ой сама молодая.

Друге горе та й друге горе ой сама молодая,
А третє горе ой свекруха лихая.

Третє горе та й третє горе ой свекруха лихая,
А четверте горе ой мій милий ревнивий.

Четверте горе та й четверте горе ой мій милий ревнивий,
Та як поїде ой у поле орати.

Як поїде та як поїде ой у поле орати,
Та й мене бере та й воли ж поганяти.

Мене бере та й мене бере ой воли поганяти,
Ой цабе, воли, та й сірі ж половії!

Цабе, воли, та й цабе, воли, ой сірі ж половії,
Ой пройшли мої та й літа й молодії.

Понад яром, яром пшениченька ланом,
А попід горою комиші з тра(вою).

А попід горою комиші з травою,
Ой там козак ходе, в руках коня во(де).

Ой там козак ходе, в руках коня воде,
Комиш розгортає, водицю шу(кає).

Комиш розгортає, водицю шукає,
Водиця-світлиця, дівка красави(ця).

Чорноморець, матінко, чорноморець,
Вивів мене босую й на морозець,
Вивів мене босую й на морозець.

Вивів мене босую та й питає:
– Чи є мороз, дівчино, чи немає,
– Чи є мороз, дівчино, чи немає?

– Немає морозу, самая й роса,
Простояла дівчина всю ніч боса,
Простояла дівчина всю ніч боса.

Ой на горі та дуб зелений (двічі),
Ще й біла береза (двічі).

А з-під тої та й березоньки (двічі),
Вода протікає (двічі).

Ой там козак та й молоденький (двічі),
Коня напуває (двічі).

Ой пий, коню, та цюю воду (двічі),
Вода ключевая (двічі).

Люби, козак, та й цюю дівку (двічі),
Дівка молодая( двічі).

Ой у полі верба, під вербою вода,
Там дівчина воду й набирала, гарная, молода. (двічі)

А козак до води, а дівча від води,
Зажди, зажди, молода дівчино, дай коню води. (двічі)

Невеликий ти пан, та напій коня сам,
Ранняя роса, а я стою боса, ніженькам холодно. (двічі)

А я скину опанчу та й ніжки завʼю,
Ой, дай боже, неділі діждати, чобіточки куплю. (двічі)

Не купуй ти мені, а купуй сам собі,
Єсть у мене рідній батько й мати, та куплять мені. (двічі)

Ой, дівчино моя, та й сідай на коня,
Та й поїдем у чистеє поле, до мого й двора. (двічі)

А у тебе нема ні кола, ні двора,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

Ой як сяду край стола,
Гей, ой як сяду край стола, повечеряю сама.

Повечеряю й сама,
Гей, повечеряю сама, коли милого й нема.

А мій милий на Дону,
Гей, а мій милий на Дону, я й до нього й полину.

Кругом Дона й обійшла,
Гей, кругом Дону й обійшла, миленького й не знайшла.

Тільки знайшла й калину,
Гей, тільки знайшла калину, під калиной могилу.

На могилу я впала,
Гей, на могилу я впала, гірко плакать почала.

Вставай, милий, не лежи,
Гей, вставай, милий, не лежи, ой дорожку покажи.

З ким ти, мила, з ким ти йшла?
Гей, з ким ти, мила, з ким ти йшла, що могилу ту знайшла?

(Ой у полі дві тополі, одна одну перехитує,)

А в козака дві дівчини, одна одну перепитує. (двічі)

Пдруженько, голубонько, чи бачила мого милого? (двічі)

Ой бачила, ще й виділа, ще й трошечки з ним постояла. (двічі)

А він стояв, мене питав, чого вчора не виходила? (двічі)

Ой ти місяцю, я ж зіронька ясная,
Ой ти парубок, а я дівка красная. (двічі)

Ой ти парубок, а я дівка красная,
Ти в саду гуляв, я ж тобі коня пасла. (двічі)

Ой пасла, пасла з вечора до півночі,
Та й впала роса на мої карі очі. (двічі)

Не так на очі, як на русую косу,
Серце, козаче, віночок не доношу. (двічі)

А я, молода, віночок доносила,
Своїх ворогів на весілля просила. (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду поливати дрібною сльозою. (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годочка. (двічі)

Посіяла й огірочки близько над водою,
Сама й буду поливати дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огирочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годо(чки). (двічі)

А на п’ятий побачила, як череду гнала,
Не сказала й «добрий вечір», бо мати стоя(ла). (двічі)

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не посміла сказать «здраствуй", шоб не насвари(вся). (двічі)

Усі гори зеленіють, (двічі)
Тільки одна ж гора чорна.

Тільки одна гора чорна, (двічі)
Й де сіяла ж бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками ж примочила.

Чорна хмара насуває, (двічі)
Сестра з братом розмовляє.

Ой братіку-сокілоньку, (двічі)
Й возьми мене ж на зімоньку.

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сі(ю(ь).

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочи(ла).

Роди, Боже, пшениченьку, (двічі)
Щоб було що на зимо(ньку) .