Ой як сяду край стола

НазваОй як сяду край стола
ЖанрПісні з особистого та родинного життя
МотивВірність, Розлука, Смерть
Дата запису1 лип. 2022 р.
Місце записус. Піски-Радьківські, Борівський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
ВиконавціВіра Олексіївна Хандога (1950), Тамара Єгорівна Масич (1939), Катерина Степанівна Вербицька (1940), Галина Степанівна Котлярова (1936), Ольга Іванівна Басова (1958), Раїса Федорівна Гончаренко (1935)
ЗбирачiГалина Лук'янець, Юлія Лузан, Василь Міщенко, Наталія Філатова-Білоус, Артем-Богдан Олексієнко, Ярослав Пушкарук, Сергій Білоус
ТранскрипціяГалина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00
100
Ой як сяду край стола

Ой як сяду край стола,
Гей, ой як сяду край стола, повечеряю сама.

Повечеряю й сама,
Гей, повечеряю сама, коли милого й нема.

А мій милий на Дону,
Гей, а мій милий на Дону, я й до нього й полину.

Кругом Дона й обійшла,
Гей, кругом Дону й обійшла, миленького й не знайшла.

Тільки знайшла й калину,
Гей, тільки знайшла калину, під калиной могилу.

На могилу я впала,
Гей, на могилу я впала, гірко плакать почала.

Вставай, милий, не лежи,
Гей, вставай, милий, не лежи, ой дорожку покажи.

З ким ти, мила, з ким ти йшла?
Гей, з ким ти, мила, з ким ти йшла, що могилу ту знайшла?

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 03:06
100
Пісні з особистого та родинного життя
с. Піски-Радьківські, Борівський район03:06

Посіяла й огірочки близько над водою,
Сама й буду поливати дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огирочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годо(чки). (двічі)

А на п’ятий побачила, як череду гнала,
Не сказала й «добрий вечір», бо мати стоя(ла). (двічі)

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не посміла сказать «здраствуй", шоб не насвари(вся). (двічі)


0:00 04:36
100
Не здихай, мила, так тяжко
Пісні з особистого та родинного життя
с. Клюшниківка, Миргородський район04:36

Не здихай, мила, так тяжко,
Не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
Та вой да серце же кров'ю же о…, ой оболльоться,
Грудь сов'яне же я..., ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

0:00 06:53
100
Сидів голуб на берьозі
Пісні з особистого та родинного життя
с. Вʼязова, Краснокутський район06:53

Сидів голуб на берьозі,
А мой милой на конє,
Ой помер, помер мой мильонок,
В чужой, дальньой сторонє.


В чужой дальньой сторонє, ох,
Не журися же, моя мила,
Не здихай так тяжело.


Не здихай так тяжело,
Ох і як же тобі дружка й жалко,
Забувай січас його.


Забувай січас його,
Ох і я дружка не забуду,
Пока скроються мої глаза.


Пока скроються ж мої глаза,
Ох і серце кров'ю же оболлється,
Грудь сов'яне ж як трава.


Грудь сов'яне й як трава,
Грудь сов'яне ж, ще й посохне,
Не розцвєтєт нєкогда.


Не розцвєтєт нєкогда,
Ох і я по кладвищі гуляла,
Не боялася ж нічєго.


Не боялася нічєго,
Ох і а чого мнє здєсь бояться,
Здєсь мой милой схороньон.


Здєсь мой милой схороньон,
Ох і на йом памятнік тяжолой,
В дев’яносто ж сємь пудов.
(Ще й облито серебром.)


В дев’яносто ж сємь пудов,