Цифровий архів фольклору

Ой сів пугач на могилі, та й крикнув він: "Пугу!"
Ой ще й серце козацькеє а й не збоїться тугу.

Наші шаблі поржавіли, мушкети без курків,
А й ще й серце козацькеє а й не збоїться турків.

Панували на Вкраїні, а тепер не будем,
Того щастя, тії слави повік не забудем!

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой щасливая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

Куди вони йдуть, там гори гудуть,
Ой під білою та березою отамана ждуть. (двічі)

Ой зіма, зіма, ти холодная,
Та й не зморозь мєня, та й ще й мого коня.

З походу йдучи, коня ведучи,
Ой, та й коня ведучи, ой зброю несучи.

Зброя ти моя, зброя ясная,
Ой, та й доля ти моя, ой рознещасная.

Як жена мужа зненавиділа,
Ой, та й повела й у сад, та й зарізала.

Не зарізала, та й замучила,
Ой, та й протів серденька та й не влучила.

(Прийшла додому, сіла за столом,
Пише пером, каже словом.

Горе, Боже, з таким мужем жить,
А ще гірше, як такого нєт.

Ой піду я в сад, та й візьму назад,
Уставай, милой, та й ходім домой.

Бо уже ж ти в саду та й належався,
Різних пташечок та й наслухавася.
Красних яблучок та й накушався.)

Шумить, гуде сосновонька,
Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удівонька,
Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удіво(нька).

Та вона плаче, ще й ридає,
Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях поглядає,
Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях погляда(є).

Битим шляхим чумаки йдуть,
Битим шляхим чумаки йдуть, мого мужа коня ведуть,
Битим шляхом чумаки йдуть, мого мужа коня ве(дуть).

Та ведуть коня, ще й сідельце,
Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє серце,
Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє се(рце).

Ой у полі та й криниченька, ой,
Ой у полі та й криниченька,
Там холодна та й водиче(нька).

Ой там улан коня напуває, ой,
Ой там улан коня напуває,
Красна дівка воду підли(ває).

Красна дівка воду підливає, ой,
Красна дівка воду підливає,
Із уланом та й розмовля(є).

Ой, поїдьмо, дівчинонько, з нами, ой,
Ой, поїдьмо, дівчинонько, з нами,
З молодими ой да улана(ми).

Дурна була та й послухала, ой,
Дурна була та й послухала,
З уланами та й поїха(ла).

Проїхали вони чисте поле, ой,
Проїхали вони чисте поле,
Проїхали вони ще й дру(ге).

На третєє стали повертати, ой,
Ой, на третєє стали повертати,
Стала дівка улана пита(ти).

(Ой, де ж твої сади зеленії,
Ой, де ж твої дома кам’янії?
Годі, дівко, про сади питати,
Стели постіль та лягаймо спати.)

Забєлєлі снєжки, забєлєли бєли,
Та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Заболєло тєло козацкоє ж бєло
Та й в чужой сторонє.

Та й в чужой сторонє,
Товаришу-брате, вірний товаришу,
Ой скоро я й умру.

Та й скоро я й помру,
Зроби мені, брате, вірний товаришу,
Ой з клен-дерева труну.

Та й з клен-дерева й труну,
Ой де ж тобі, брате, вірний товаришу,
А й з клен-дерева й узять?

Та й забілєли й снєжки,
Ой по битой дорожкє й,
Ой по крутой горє(ей).

Ой по крутой горє да ей,
Та й помирає же тєло,
Ой козацькоє же бєло й,
Ой в чужой сторонє(ей).

Зайшло сонце за віконце, за сад, виноград,
Любуйтеся, милуйтеся ой хто ж кому рад.

Любуйтеся, милуйтеся, ой хто ж кому рад,
А дівчина козакові раденька й була.

А дівчина козакові раденька була,
Взяла його за рученьку та заповила

Взяла його за рученьку та заповила,
Постлила постіль білу, спати вложила.

Постелила постіль білу, спати вложила,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

Сама сіла край постелі, зажурилася,
Не журися, дівчинонькао, ти будеш моя.

Не журися, дівчинонько, ти будеш моя,
Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра.

Єсть у мене батько й мати , ще й брат і сестра,
Єсть у мене кінь вороний, ще й зброя нова.

Єсть у мене кінь вороний, ще й зброя нова
Єсть у мене бочка пива, ще й бочка вина.

Із-за гори сонце сяє,
Козак коника сідлає (ж),
А дівчина горко плаче.

Та дівчина горко плаче:
"Не їдь, серце, козаче,
Ой я й умру за тобою.

Та бо я ж умру за тобою,
За твоєю красотою,
Молоденький козаченько".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А де будем ночувати?".

"Та єсть у полі скирта сіна,
А то ж наша постіль біла,
Молодая дівчинонька".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А шо будем вечеряти?".

"Та шо я буду їсти булку,
А ти, дівко, думай думку,
Молодая дівчинонька".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А чим будем укриваться?".

"Мене вкриє чорна хмара,
Тебе вкриє людська слава,
Молодая дівчинонька".

Над нашою слободою
Та росте жито з лободою.

Та росте жито з лободою
Та пшениченька з осокою.

А пшениченька з осокою
Та їхав козак дорогою.

Та їхав козак дорогою жи
Та Вкраїною широкою.

Та країною широкою жи
Та долиною далекою.

Та їхав коник долиною
Та й долиною широкою.

Та під ним коник зноровився
Та й до дівчини запізнився.

Та до дівчини, до душечки
Та й на пухові подушечки.

Та до дівчини Катерини,
Та на білиї перини.

Шо в полі бєрьоза, кудрява стояла
Дай ой там дівчинонька пшеничка жала.

Да вона жала, жала, кукіль вибирала,
Да коню вороному под ноги бросала.

Да бросай, дівчинонько, пшениченьку жати,
Да підем у комору постіль білу слати.

Да хоч я постелюся, да не пригорнуся,
Да бо я молоденька славоньки боюся.

Не бійсь, дівчинонько, не бійся нікого,
Да бо я молоденький не зраджу нікого.

Ой у полі верба, під вербою вода,
Там дівчина воду й набирала, гарная, молода. (двічі)

А козак до води, а дівча від води,
Зажди, зажди, молода дівчино, дай коню води. (двічі)

Невеликий ти пан, та напій коня сам,
Ранняя роса, а я стою боса, ніженькам холодно. (двічі)

А я скину опанчу та й ніжки завʼю,
Ой, дай боже, неділі діждати, чобіточки куплю. (двічі)

Не купуй ти мені, а купуй сам собі,
Єсть у мене рідній батько й мати, та куплять мені. (двічі)

Ой, дівчино моя, та й сідай на коня,
Та й поїдем у чистеє поле, до мого й двора. (двічі)

А у тебе нема ні кола, ні двора,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".

Калино-малино, чом не розцвітаєш?
Молода дівчино, гей, чом стоїш думаєш? (двічі)

Я стою, думаю, ше й думати буду,
Полюбила парня, гей, повік не забуду. (двічі)

А в неділю вранці ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький, гей, по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в руках шаблю носе,
В руках шаблю носе, гей, командіра просе. (двічі)

Пане командире, відпусти додому,
Покинув дівчину, гей, сам не знаю кому. (двічі)

Відпускаю тебе та ще й не самого,
Доручаю тобі, гей, коня вороного. (двічі)

Коня вороного, ще й нове сідельце,
Поїзжяй до двору, гей, розвеселяй серце. (двічі)

А козаче їде, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

Ой куда ти їдеш, ворота минаєш?
Я ж твоя кохана, гей, хіба ти не знаєш? (двічі)

Якби ти кохала, ти б мене кохала,
Я за гору скрився, гей, ти з другим стояла. (двічі)

Я й за гору скрився, ти з другим стояла,
А за другу скрився, гей, ти сина придбала. (двічі)

Ой не сама я дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, гей, в лузі під вербою. (двічі)