Зайшло сонце за віконце

Зайшло сонце за віконце, за сад(и)-виноград(и),
Целуйтеся жи милуйтеся жи, ой хто кому й рад.

Целуйтеся, милуйтеся, ой хто кому жи рад(и),
Шо дівчина й козакові раденька й була.

Шо дівчина козакові раденька була й,
Взяла жи його за рученьку та й у сад(и) повела.

Взяла парня за рученьку та в(и) сад(и) повела й,
Білу постіль постелила жи, положила й спать.

Білу постіль постелила, положила спать,
Сама й сіла край постелі, зажурилася.

"Не журися й, дівчинонько, ти буде моя,
Єсть у мене бочка й пива ще й друга вина.

Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра,
Єсть у мене й красна дівка - плохо зробила".

Їхав козак на воронім коні, йшла дівчина бережком. (двічі)

Йшла дівчина бережком,
Він на неї платочком махає, вона йому - хвартушком. (двічі)

Вона йому - хвартушком,
-Сподівайся, молода дівчино: я звечора спать прийду. (двічі)

Я звечора спать прийду.
Дівка ждала, ждала, й ожидала, потушила, спать лягла. (двічі)

Зашуміло, вой да й загримєло золотим кольцом в окно. (двічі)

Дівка встала, двері одчинила, парню виговор дала. (двічі)

Парню виговор дала:
-Де ж ти шлявся, де ж ти волочився, що звечора не прийшов? (двічі)

Що звечора не прийшов?
-Я не шлявся, я й не волочився, я в сестриці забаривсь. (двічі)

Я в сестриці забаривсь.
Випив, випив ой да стакан чаю, паперосу закурив. (двічі)

Паперосу закурив,
Я про тебе, молода дівчино, увесь вечер говорив. (двічі)

Ой як сяду край віконця й протів ясного сонця,
Протів ясного сонця й виглядати чорноморця.

Чорноморець з поля їде, шестеро коней веде,
На сьомому вороному й у жупані голубому.

На сьомому вороному й у жупані голубому,
Не поїхав він додому, а поїхав...

Став він коней напувати, стала хвиля прибувати,
Стала хвиля прибувати, чорноморець став втопати.

Чорноморець потопає та й на милую гукає:
"Рятуй, рятуй, моя мила, коли вірно любила!".

"Ой рада б я рятувати, так не вмію я плавати!",
"Біжи, мила, хоч по люди, може жаль кому буде!".

"Біжи, мила, хоч по люди, може жаль кому буде!",
Поки люди ізійшлися, чорноморець утопився.

Ой у яру та й криниця ж, ой на чотирі ж зводи.

На чотирі зводи,
Та й напували та й три козаки же, ой ворониї ж ко(ні).

Ворониї коні,
Та й списали та й змалювали же, ой дівці чо.., ох і чорні бро(ви).

Дівці чорні брови,
Та й один пише, а й на бумазі же, а й другий на.., ох і на китай(ці).

Другий на китайці,
Та й третій каже: «Та й передаймо ой дівчині, ох і та й кохан(ці)».

Дівчині коханці,
А я дівчина та й воду ж брала же, ой руту й по.., ох і полива(ла).

Руту поливала,
Та й вона собі та й козаченька же, ой в гості за.., ох і зазива(ла).