Цифровий архів фольклору

–Зайди, зайди, місяченьку, зайди за комору,
А я собі з милесеньким трошки поговорю.

–Іди, милий, додомоньку, а я зостаюсь,
Хіба піду на весілля збоку подивлюсь.

Ой як гляну ж я на тебе, а ти на мене,
Покотяться та дрібні сльози у тебе й у мене.

Як прийду жиея додому, ляжу та й умру,
А ти мені та мій миленький ізроби ж труну.

Як спускали її в яму, здвигнулась земля,
Стоїть милий та й над труною, чорний як земля.

Іде милий дорогою, спотикається,
Стоїть батько та й на порозі, усміхається.

–Бодай же ти, старий батьку, віку не дожив,
Як ти мене та з сиротою навік розлучив.

(Ой у полі дві тополі, одна одну перехитує,)

А в козака дві дівчини, одна одну перепитує. (двічі)

Пдруженько, голубонько, чи бачила мого милого? (двічі)

Ой бачила, ще й виділа, ще й трошечки з ним постояла. (двічі)

А він стояв, мене питав, чого вчора не виходила? (двічі)

//Ой там коло річки, ой там коло броду

Манив козак дівку до себе в комору:// (двічі)

//–Ходімо, дівчино, в комірчину спати.

Не чутиме батько, не знатиме мати.// (двічі)

//Гуляла дівчина як пишная роза,

Додому вернулась - нікуди не гожа.// (двічі)

//Молода дівчина, як орлиця в’ється,

Козак одвернеться, із неї сміється.//(двічі)

//–Не смійся, козаче, не смійся із мене,

Бо я остаюся посмішна од тебе.// (двічі)

//–Тепер ти не дівка, тепер ти не жінка,

Тепер ти осталась людська поговірка.// (двічі)

//Була б вже ти дівка, ти б косу чесала,

Була б вже ти жінка, свого б мужа мала.// (двічі)

– Ой ти, качуре чом сам плаваєш,
Чом сам плаваєш, пари не маєш? (двічі)

– Вчора була качечка моя,
Сьогодні нема – застреленая. (двічі)

Хош би на воді, не жаль би було,
А то на землі в шовковій траві. (двічі)

– Ой ти, козаче, чом сам гуляєш,
Чом сам гуляєш, пари не маєш? (двічі)

– Вчора була дівчина моя,
Сьогодні нема – зарученая.

Хош би на село – не жаль би було,
А то через двір ще й товариш мій.

А там через двір стежечка лежить,
Вона щорання по воду біжить.

(По воду біжить) По воду іде – жалю завдає,
З водою іде – кивне ще й моргне.

Я з того жалю воду розіллю,
А з того серця поб’ю ведерця.)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой, да дозвела ж любов до горя,
Вой, да дозвела ж любов до горя.

От любови світ кружиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться.

Ой, ти, орле сизокрилий,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой?

А мой милой на роботі,
Вой, да на літєйному заводі,
Вой, да на літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє,
Вой, да мідні трубоньки виливає,
Вой, да мідні трубоньки виливає.

Дрібний дощик іде, ще й дуба колише,
Козак коника веде, а дівчина кличе.

Хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Взяв би я тебе за себе, так не велить батько.

(Та й не велить батько, та й уся родина,
Ой дівчина ти моя, личко, як калина.

Личко, як калина, васильками пахне,
Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш.

Вже й націлувався, вже й намилувався,
Як у саду соловейко та й нащебетався.

Нема в саду солов'я, нема щебетання,
Нема милого мого, нема міні гуляння.

Став у саду соловей, стало щебетання,
Став мой милий прибувать, стало мні гуляння.)

Летів й орел через сад зелений,
Та й став і калину клю(вать),
Летів й орел через сад зелений,
Та й став і калину клю(вать).

Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать,
Любив козак (парень) молоду дівчину,
Та й став її покидать.

Вона ж його ж, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать,
Вона ж його ж, сволоч, отравила,
Та й стала його питать.

– Скажи, милой, ой скажи, чорнобривой,
Ой, чого ти зажури(вся),
– Скажи ж, милой, скажи, чорнобривой,
Ой, чого ж ти зажури(вся)?

Чи й од меду ж, чи й од горілочки,
Чи од проклятої любві,
Чи й од меду ж, чи й од горілочки,
Чи од проклятої любві?

Ні тучки, ні хмарки й а дощик іде,
Козак до дівчини щовечора йде,
Козак до дівчини щовечора йде.

"Добрий вечір," – каже, ще й ручку дає,
– Марусино, серце, порадуй мене,
– Марусино, серце, порадуй мене.

Маруся не чує, порад не має,
З другими жартує, жалю завдає,
З другими жартує, жалю завдає.

– Марусю, Марусю, ти така не будь,
Він тебе не любить, ти його забудь,
Він тебе не любить, ти його забудь.

Ой у лузі при долині,
Ой у лузі при долині,
Широкий лист на калині,
Широкий лист на калині.

А ще ширший на дубочку,
А ще ширший на дубочку,
Кличе голуб голубочку,
Кличе голуб голубочку.

А він кличе та й не свою,
А він кличе та й не свою,
Прийди, серце, поцелую,
Прийди, серце, поцелую.

Нащо чужу целувати,
Нащо чужу целувати,
Серцю жалю завдавати,
Серцю жалю завдавати.

Ой, сорву, сорву я та й з рози цвіточок,
Та й позастеляю, ой, милого слідочок,
Та й позастеляю, ой, милого слідо(чок).

Щоб роса й не впала, пташки не ходили.
Щоб мого милого, ой, другі не любили.
Щоб мого милого, ой, другі не люби(ли).

Вони полюбили, ше й причарували,
Несольоной рибки, ой, вечерять давали,
Несольоной рибки, ой, вечерять дава(ли).

Вечеряй, вечеряй та й не сомнівайся,
Якщо нежонатий, ой, з нами й оставайся,
Якщо нежонатий, ой, з нами остава(йся).

Жонатий, жонатий, та ше й діток двоє,
Розривають серце, ой, начетверо моє,
Розривають серце, ой, начетверо моє.

Я жінку заріжу, діток порубаю,
А з тобою, Галю, ой, в саду погуляю,
А з тобою, Галю, ой, в саду погу(ляю).

(Налетіли гуси з далекого краю,
Чи ви з того краю, шо я жінку маю?)

Та й понад нашим яром,
Ой, пшениченька ланом, горою й овес.

Горою овес,
Та й чом не до любові, ой, чом не до розмови,
Мій милой, живеш?

Мой милой живеш,
Та й по вулицям ходиш, ой, пісеньку співаєш,
Голос подаєш.

Голос подаєш.
Та й обсади ж ти, мила, ой, голубочка сива,
Вишеньками двір.

Вишеньками двір.
А як я вже й садила, ой, як же й поливала,
Не, не приймається.

Та як приїхав мій миленький з поля же,
Та й прив'язав коня же край порога.

Та й прив'язав коня же край порога же,
Ой там заплакав та й край коника стоя.

Ой там заплакав край коника стоя,
Та й рознещасна головонька моя.

Та й рознещасна головонька моя же,
Та й засватана дівчинонька ж моя.

Та й засватана дівчинонька ж моя же,
Та якби мені вечора дождати.

Та якби міні вечора дождати ж,
Та й пошлю людей дівчину сватати.

(Та й пошлю дівчину сватати,
А сам піду під вікно слухати.

А сам піду під вікно слухати,
Що буде дівчина казати.

Що буде дівчина казати,
А дівчина по світлиці ходе.

А дівчина по світлиці ходе,
Білі ручки до серденька ломе.)

А й ти, дубе, дубе, кучерявий дуже,
Шо на тобі ж, дубе, й два голуби гуде. (двічі)

Два голуби гуде, голубка воркоче,
Шо й козак дівчину й покинути хоче. (двічі)

А дівчина плаче: «Не кидай, козаче,
Не кидай самую й мене, молодую. (двічі)

Не кидай самую мене, молодую,
А бери з собою ж мене, молодую». (двічі)

Видно рєчку далєко,
Вода сколивнулась,
А й у мене, молодца,
Ой серце стрепенуло.

Серце стрепенуло.
Сів на бистрого коня,
Ой далєко скочился.

Далєко скочився.
Возлє церковки святой
Ой конь остановився.

Став, остановився.
Я іскочив із коня
Та й перехрестився.

Та й перехрестився.
Я у церковку ввійшов,
Ой весь народ толпою.

Весь народ толпою.
Водять милую мою,
Ой водять кругом столу.

Водять кругом столу.
"Ой ти, милая моя,
Ой шо ж ти наробила?

Шо ти наробила?
З другим клятьбу прийняла,
Ой мінє позабила?".

"Ой ти миленький же мой,
Розовой цвіточок,
Подарую я тобі
Ой носовой платочок!".

"А ти, милая моя,
Ти моє сердечко,
Подарую я тобі
Ой золоте колечко!".

Від поля до поля виросла тополя,
Ой скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ті зорі щитати,
А ше тяжче, важче любов забувати. (двічі)

Від поля до поля виросла тополя,
Признайся, козаче, коли буду твоя? (двічі)

Ой пусти, дівчино, камінь за водою,
Тоді я, дівчино, буду жить з тобою. (двічі)

Пощитай, дівчино, ті зорі на небі,
Тоді я, дівчино, вернуся й до тебе. (двічі)

Ой як тяжко й важко ті зорі щитати,
Й а ще тяжче, важче тебе забувати. (двічі)

Від поля до поля виросла тополя,
Та й скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ці зорі щитати,
А ще тяжче, важче ой любов забувати. (двічі)

Козак полем їде, під ним кінь басує,
Підійди, дівчино, з коня поцелую. (двічі)

( ...бачив таку любов мати,
Щоб вірну дівчину з коня цілувати?)

Всі садочки зеленіють, одна же суха слива. (двічі)

Всі дівчата заміж ідуть, а я й не щаслива. (двічі)

Як зірву я з рожі квітку, та й пущу на воду. (двічі)

Пливи, пливи, з рожі квітка та й до мого роду. (двічі)

Пливла, пливла з рожі квітка та й на поріг стала. (двічі)

Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. (двічі)

Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля. (двічі)

Полюбила миленького, при місяці стоя.(двічі)