Цифровий архів фольклору

А младенець-первенець,
А на діво родився,
Божею благодаттю,
Весь мир возвеселився.

А анголи, анхарголи,
Велікому ж та царю,
От земли, от ізбранних,
Торжество і свободу.

Ірод царство послав,
Велів Христа згубити,
Во граді Вихліємі,
Всєх младєнцов погубити.

Чотирнадцять тисяч,
Младєнцов погубили,
Вони сєбє за ето,
Вєчную муку преобріли.

А Сус Хрисос родився,
І в яслєц положився,
Спасає род человєка,
Нас отнині й до віка.

Ой Введення, нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши, Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Прилетіло два анголи,
З небес летячи.

З небес летячи,
Прилетіли і сказали:
— Не бійся, Діво.

— Не бійсь, Діво,
Не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас!

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

Ішла Марія на круту гору,
Боже наш, помилуй нас, на круту гору.

Ішла Марія сина шукати,
Боже наш, помилуй нас, сина шукати.

Не найшла сина, зістріла жида,
Боже наш, помилуй нас, зістріла жида.

Ой, ви, жидова, Христа мучили,
Боже наш, помилуй нас, Христа мучили.

Ой там на горі майстрі майструют,
Боже наш, помилуй нас, майстрі майструют.

Майстрі майструют, церкви будуют,
Боже наш, помилуй нас, церкви будуют.

Збудували церкву з трьома верхами,
Боже наш, помилуй нас, з трьома верхами.

З трьома верхами, з трьома хрестами,
Боже наш, помилуй нас, з трьома хрестами.

(Що в тій же церкві три столи стоїть,
Боже наш, помилуй нас, три столи стоїть.

Три столі стоїть, три гроби лежить,
Боже наш, помилуй нас, три гроби лежить.

Шо первій же гріб – Сус Христос поліг,
Боже наш, помилуй нас, Сус Христос поліг.

А другий же гріб – Діва Марія,
Боже наш, помилуй нас, Діва Марія.

А третій гріб – Іван Хреститель,
Боже наш, помилуй нас, Іван Хреститель.

Шо над Сусом Христом книги читають,
Боже наш, помилуй нас, книги читають.

Над Марією свічі палають,
Боже наш, помилуй нас, свічі палають.

Над Іваном Хрестительом роза процвіла,
Боже наш, помилуй нас, роза процвіла.

З-під тиї рози вилетів птах,
Боже наш, помилуй нас, вилетів птах.

Та й полетів птах аж під небеса,
Боже наш, помилуй нас, аж під небеса.

Усі небеса розтворилися,
Боже наш, помилуй нас, розтворилися.

Усі святиї поклонилися,
Боже наш, помилуй нас, поклонилися).

Ой дивнеє нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Одна його спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Як летіло два анголи,
З небес летючи.

З небес летючи,
Як летіли та й співали:
— Не бійся, Діво!

— Не бійся, Діво,
Не бійсь, Діво, не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас.

Це ангольський глас,
Приймай дитя народження,
На руки при нас,
На ручки при нас.

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

Летіла сорока з подолу,
Звалила решето додолу.

Час вам, дівчата, додому,
Парити свиням полову.

Поки дівчата добігли,
Хлопці полову поїли.

А ви, дівчата, у комірку,
Пийте з панами горілку.

А ви, хлоп’ята у хлівець,
Пийте свинячий воронець.

Від поля до поля виросла тополя,
Ой скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ті зорі щитати,
А ше тяжче, важче любов забувати. (двічі)

Жалій ненько, поки я й у тебе,
Жалій ненько, поки я й у тебе,
А як стану до неньки чужо(ї).

А як піду до неньки чужої,
А як піду до неньки чужої,
То не буде воленьки тако(ї).

Тяжко-важко другую кохати,
Тяжко-важко другую кохати,
А ще тяжче тебе забува(ти).

Ненько моя, та й не гай мене,

Ненько ж моя, та й не гай мене,
До свекрухи виряжай ме(не).

Уже сонце котиться,
Нам додому хочеться,
Хочеться давно,
А ми не йдемо,
Все пана ждемо.