Та не жаль мені
| Назва | Та не жаль мені |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Нещаслива доля, Родинне життя, Важка праця |
| Дата запису | 1 черв. 1992 р. |
| Місце запису | с. Огіївка, Сахновщинський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Перекопська Ольга Семенівна (1915), Демченко Марія Микитівна (1919), Костяниць Марія Леонтіївна (1926), Супрун Євдокія Романівна (1919) |
| Збирачi | Дмитро Лебединський, Олена Балака |
| Транскрипція | Євген Лозінський |
Слухати аудіо
Та й не жаль мені та й ні на кого,
Та тільки й жаль мені да ой на й отця свого.
На отця мого та й на рідного,
Що оженив мене, малолітнього.
Малолітнього, малоумного,
Малоумного, нерозумного.
Та й узяв жінку не до любови,
Не до любови, не до розмови.
Ні снопа зв’язать ні слова сказать,
Як сніп зв’яже – він розв’яжеться,
Як слово скаже – помиляється.
(А вона й каже)
"Не смійсь, не смійсь, бо й ти сам такий,
Ні грабель зробить, ні коси набить.
Граблі зробиш – поламаються,
А косу наб’єш – теліпається.
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ой сини ж мої, сини мої | Пісні з особистого та родинного життя | с. Огіївка, Сахновщинський район | 00:52 |
Ой сини ж мої, сини мої, сини, соловейки, Стали підростати, стали покидати, Дочки мої, дочки, дочки мої, пави, Стали підростати, стали покидати, | ||
| Колихала мати сина 2 | Пісні з особистого та родинного життя | с. Огіївка, Сахновщинський район | 02:04 |
Колихала мати сина та й думала добрій буде, Ледящиця та п’яниця, горілку п’є та неньку б’є, Іди, ненько, геть від мене, будут гостоньки у мене, Пішла ненька хиляючи, та сльозами вмиваючи, Буде буркун буркутіти, будем обидві на пічі сидіти. | ||
| Ой Боже, Боже, з такою й годиною | Пісні з особистого та родинного життя
1
Сирітські | с. Огіївка, Сахновщинський район | 02:02 |
Ой Боже, Боже з такою й годиною, Ой прокляла мати малою й дитино(ю). Ой нема того дня, шо б я не журилася же, Нема того дня, та тієї минуточки, Ой шоб я пожила ж хоч трошки й за шуточки. |