Цифровий архів фольклору

Де ж тут була подоляночка,
Де ж тут була молодесенька?
Тут вона впала, до землі припала,
(Сім літ не вмивалась, бо води не мала.)

Устань, устань, подоляночка,
Умий личко, як та скляночка,
Та берися в бочки, скакай собі скочки,
Біжи до Дунаю, бери дівку скраю.

Отдала й мене матінка й моя,
За великої й гори,
Ой заказала, заговорила,
Щоб сім год не ходи(ла).

Не пішла я й год, не пішла я й два,
А на третій скучила, егей,
Не пішла я й год, не пішла я й два,
А на третій скучи(ла).

Я й ...схватючи, перелетючи,
Сивою й зозулею, егей,
Я й ...тючи, перелетючи,
Сивою й зозуле(ю).

Буду й кувати, не промовляти,
Щоб не пізнала мати, егей,
Буду й кувати, не промовляти,
Щоб не пізнала й ма)ти)

(Та й вийшла мати, воду брати,
Стала зозулю зганяти,
Ой ти, зозуля, ой ти сивая,
Чом так рано куєш?

Я й не зозуля, я й не сивая,
Я ваша дитина.)

Понад нашим яром пшениченька ланом, горою овес.

Горою й овес,
Чом не до любові, ой чом не до розмови, мой милой, живеш?

Мой милой живеш,
По вулицям ходиш, пісеньку співаєш, голос подаєш.

Голос подаєш,
Обсади ж ти, мила й, ой голубонька сива, вишеньками двір.

Вишеньками двір,
Уже я й садила, й уже й поливала, не приймаються.

Не приймаються,
Уже я й любила, вже я й розлюбила, не влюбляється.

Птичка невеличка по полю літає, по полю літає.

По полю літає, травку розгортає, травку розгортає.

Травку розгортає, сокола й шукає, сокола й шукає.

Сокіл, ти мой ясний, друг ти мой прекрасний, друг ти мой прекрасний.

Не так ти за мною, як я за тобою, як я за тобою.

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду й жалібне(нько). (двічі)

Ой то й не зозуля, то рідная мати,
Вона ж провожала сина й у салда(ти). (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через три годочки назад поверни(ся). (двічі)

Пройшло два годлочка, син пише листочка,
Ой мамо, матусю, чужа стороно(чка). (двічі)

Ой да ти калінушка, размалінушка,
Вой да ти нє стой, не стой на горє крутой.

Ой да ти не стой, нє стой на горє крутой,
Вой да й не спускай гілля й на синього й моря.

Вой да й не спускай гілля на синього й моря...

По той бік гора, по цей бік друга,
Поміж тими крутими горами сходила й зоря. (двічі)

Ой то й не зоря, ой то й не ясна,
Ой то й моя молода дівчина по воду й пішла. (двічі)

А я за нею, як за птицею,
Сивим конем понад синім морем за дівчиною. (двічі)

Дівчино моя, напій же коня ,
З рубленої, та й ще криниченьки, з повного відра. (двічі)

Дівчино моя, сідай на коня,
Та й поїдем у чистоє поле до мого й двора. (двічі)

А в моїм дворі нема ні кола,
Тільки стоїть три кущі калини, та й та не цвіла. (двічі)

Ой у хаті зілля,
Ой у хаті зілля,
На дворі весілля,
На дворі бояри
На скрипочку й грали,
Молодий Василько як золото ся(є).

Ти, зятю, хароший,
Ти, зятю, хароший,
Не стій за плечима,
Не лупай очима,
Заглянь у кишеню
Вийми грошів жменю
Викинь на тарілку,
Викуп свою жі(нку).

Як літала та й галочка по крутій горі,
Розгубила всеє пірʼячко ой в шолковій траві.

Не жаль мені та й пірʼячка в шолковій траві,
А жаль мені же тай Галочки ой в чужій стороні.

Та в чужій стороні,
Що й чужая сторононька ой без вітра й шумить.

Та й без вітра й шумить,
Рідний батько ж, рідна й мати ой побʼє, не болить.

Та побʼє, не болить,
А й не рідна же та й свекруха ой словами вгорчить.

Та й словами вгорчить,
Та не рідний та й свекорко ой робити навчить.

Скаче сестра, скаче,
Скаче сестра, скаче,
Та й чого ж вона скаче,
Червоного й хоче,
Коня вороного, (од)зятя молодо(го).

На калині, на малині,
Колихала ой Марусина свого сина. (двічі)

Колихала, промовляла,
Коло неї ой рута-мʼята присовʼяла. (двічі)

Присовʼяла ще й присохла,
Чи я в тебе, ой моя мамо, не доросла? (двічі)

Не доросла, переросла,
Єсть у полі ой кущ калини, прихилюся (двічі)

Прихилюся, притулюся,
Полюбила ой козаченька, признаюся. (двічі)

Ой верба, верба, де ти зросла?
Що твоє листячко вода знесла. (двічі)

Знесла, знесла тихо й вода,
А я й молодая, як ягода. (двічі)

Пішла мати, пішла я напувати бугая,
Я за його:" Бицю, бицю!", а він лізе під спідницю.

Ой мамінька, я українка,
За козака вийду замуж, буду барінька.

Ми з подружкою вдвойом молотілі в полє льон,
Молотілі, говорілі, давай замуж не пайдьом!

Я в середу родилася, кажуть люди- горе.
-Не йди, дівко, за старого, бо й борода коле. (двічі)

А йди, дівко, за такого, що не має вуса.
Він на мене кивне, моргне, а я засміюся. (двічі)

Мила хату, мила сіни - та й засміялася.
Вийшла мати із кімнати -та й догадалася. (двічі)

-Знаю, знаю, моя доню, чого ти смієшся,
Полюбила козаченька, та й не признаєшся. (двічі)

Чи я тобі, зятику, не така,
Що даєш мені пʼятака?
А як не даси ти шести, то поїдеш без сестри.

Ой тату, мій тату, затопи нам хату,
Затопи нам тату хату, та й навари їсти. (двічі)

Не буду топити, не буду варити,
Возьму ціп та й на тік, піду й молотити (двічі)

Трохи перегодом іде огородом,
Шатається, мотається за колюки хватається, чоловіка лає. (двічі)

Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю,
Пішов котик рятувать
Та й за вушка витягать,
Та й витяг за вушка,
Посадив на сушку,
Сиди, кицю, не мурчи,
Коли впала, так мовчи!

Ми думали, що приїхали,

Ми думали, що приїхали,
А вони пішки прийшли,
Молодого в мішку несли,
А свашку в ряднині,
Щоб не з’їли сви(ні).

Ой у саду соловей защебетав, защебетав,
Молодий Василько Галю поцелував.