Oh, it was born, and it was born

– Ой ти, качуре чом сам плаваєш,
Чом сам плаваєш, пари не маєш? (двічі)

– Вчора була качечка моя,
Сьогодні нема – застреленая. (двічі)

Хош би на воді, не жаль би було,
А то на землі в шовковій траві. (двічі)

– Ой ти, козаче, чом сам гуляєш,
Чом сам гуляєш, пари не маєш? (двічі)

– Вчора була дівчина моя,
Сьогодні нема – зарученая.

Хош би на село – не жаль би було,
А то через двір ще й товариш мій.

А там через двір стежечка лежить,
Вона щорання по воду біжить.

(По воду біжить) По воду іде – жалю завдає,
З водою іде – кивне ще й моргне.

Я з того жалю воду розіллю,
А з того серця поб’ю ведерця.)

Ой орав мій миленький од льоду до льоду,
Та й виорав мій миленький облуг на квасо(лю).

Посадила квасоленьку та їду додому,
Заглянула у шиночок, а милий з кумо(ю).

Хіба ж тобі, кума моя, нема дома діла,
Шо ти з моїм чоловіком в шиночку засі(ла).

Приходжу я до дому, в мене в печі дрова,
Сюди-туди повернулась — вечеря гото(ва).

Насипала вечеряти, положила ложки,
Сама сіла вечеряти, поплакала тро(шки).