Oh, it was born, and it was born

Ой похожено ей, та й поброжено да,
Ой коло, ой коло моря й кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, ей, та то й не кіньми да,
То жура-, ой журавочка з дітьми.

Журавонька з дітьми,
Та й журав грає, ей, та й журав грає да,
Ой жура-, ой журавочка скаче.

Журавонька скаче,
Ой дурна й дівка, ей, та й не розумна да,
Шо за ко-, ой за козаком плаче.

(Ой не плач, дівко, не плач, красна,
Бо ти така нещасна.

Ой не плач, дівко, не плач, Оля,
Така твоя доля.)

Ой походжено ой, та й поброджено
Ой коло броду кіньми.

Ой коло броду кіньми,
Ой то ж не кіньми, ой та то ж не кіньми,
А журавочка з дітьми.

Ой журавочка з дітьми,
Ой журав грає ой, та й журав грає,
А журавочка скаче.

Ой журавочка скаче.
Ой дурна дівка ой, та й нерозумна,
Шо за козаком плаче.

Шо й за козаком плаче.
Ой не плач, дівко, ой, та й не плач, красна,
Бо ти зроду нещасна,

Бо ти зроду нещасна.
Ой полюбила ой, та й козаченька,
Ой при місяцю стоя.

Ой при місяцю стоя.
"Ой не я ж його ой, та й полюбила,
Та полюбила мати.

Ой полюбила мати.
Ой вона ж мені та й обіщала
Ой два рушнички дати.

Ой два рушнички дати.
Ой шо два дати ой, та шо два дати,
Ой на третьому стати.

Ой на третьому стати,
Ой та четвертим ой, та вишиваним
Ой рученьки зв'язати".

Ой походжено, та поброджено,
А й коло моря кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то не кіньми, та то не кіньми,
А й журавочка з дітьми.

Журавочка з дітьми,
Ой журав грає, та журав грає,
А журавочка скаче.

Журавочка скаче,
Ой дурна дєвка та нерозумна,
Що за козаком плаче.

За козаком плаче,
Ой не плач, дєвка, та не плач, красна,
Бо яка ти й нещасна.

Яка ти нещасна,
Ой нема щастя, та нема долі,
А й нема перестану.

(Сватай мене, козаченьку,
Не вводь серце в славу!

Не я тебе, дівчинонько,
У славоньку воджу,
Сама ти, дівчинонька,
По славоньці ходиш,
Не раненько, а пізненько,
А з вулиці ходиш!)

(Ой ні хмариться), ой ні годиниться,
Рубай дерево, куда хилиться.

Рубай дерево, куда хилиться,
Й оддай дочку, куда прийдеться.

Куда прийдеться же, ні за старого,
Ні за старого, ні за малого.

(За козаченька, розудалого,
За старим жити – тєло сушити.
За молодчиком – всьо горювати.)

Сіяв козак гречку, вродив овес,
Та й ой чом не по правді же,
Ой та й не жи до любові,
Мой милой живеш?

Мой милой живеш,
Та як прийде вечір же,
Ой ше й тьомная ж і нічка,
Й до другої йдеш.

До другої йдеш,
Та й а до мене, милой,
Ой голубоньки сизой,
Голос подаєш.

Голос подаєш,
Та й обсади ж мила,
Ой голубонька ж і сиза,
Й вишеньками жи двір.

(Вишеньками двір,
Ой шоб не заходив,
Вітер не заносив,
Голосочок мій.)

– Ой ти, качуре чом сам плаваєш,
Чом сам плаваєш, пари не маєш? (двічі)

– Вчора була качечка моя,
Сьогодні нема – застреленая. (двічі)

Хош би на воді, не жаль би було,
А то на землі в шовковій траві. (двічі)

– Ой ти, козаче, чом сам гуляєш,
Чом сам гуляєш, пари не маєш? (двічі)

– Вчора була дівчина моя,
Сьогодні нема – зарученая.

Хош би на село – не жаль би було,
А то через двір ще й товариш мій.

А там через двір стежечка лежить,
Вона щорання по воду біжить.

(По воду біжить) По воду іде – жалю завдає,
З водою іде – кивне ще й моргне.

Я з того жалю воду розіллю,
А з того серця поб’ю ведерця.)