It's not getting cloudy, no clear

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Рубай дерево, куда хилиться.

Рубай дерево, куда хилиться,
Віддай батенько, куда прийдеться.

Віддай батенько, куда прийдеться,
Ні за старого, ні за малого.

Ні за старого, ні за малого,
За козаченька, за удалого.

За козаченька, за удалого,
За старим жити – тіло сушити.

За старим жити – тіло сушити,
За малим жити – сухота моя.

За малим жити – сухота ж моя,
За козаченьком – красота моя.

Ой ні хмариться, та й ні годиниться,
Ой рубай дерево, та й куда хилиться.

Рубай дерево, куда хилиться,
Та віддай дочечку, та й куда прийдеться.

Та хоть за старого, хоть за малого,
За козаченька же ой розудалого.

Та за старим жити – тіло сушити,
А за молодчиком – ой розкошувати.

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Рубай дерево, куда й хилиться.

Рубай дерево, й куда хилиться,
Віддай батенько, куда прийдеться.

Віддай батенько, куда прийдеться,
Ні за старого, ні за малого.

Ні за старого, ні за малого,
За козаченька, за удалого.

За козаченька, за й удалого,
За старим жити – тіло сушити.

За старим жити – тіло сушити,
За малим жити – сухота моя.

За малим жити – сухота ж моя,
За козаченьком – красота моя.

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Рубай дерево, куда хилиться.

Рубай дерево же, куда хилиться,
Віддай доченьку, й куда прийдеться.

Хоч за старого, хоч за малого,
За козаченька же ой розудалого.

За старим жити – тіло сушити,
За молодчиком – розкошувати.

(...тілько не до любови,
Не до любови, не до розмови,

Та ні снопа звʼязать, ні слова сказать.

Та як сніп звʼяже – він розвʼяжеться,
А як слово скаже – помиляється.)

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Ой рубай дерево ж, куда й хилиться.

Ой рубай дерево ж, куда й хилиться,
Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться.

Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться,
Ой ні за старого, ні за малого.

Ой ні за старого, ні за малого,
Ой за козаченька розудалого.

(За старим жити - тіло сушити,
За малим жити - засада моя.
За козаченьком - ...)

Туман поле, ой туман поле покриває,
Ой мати ж дочку, ой про жизню пита(є).

Спитай мати, ой спитай мати, ой сірого вутяти,
Ой сіре ж вуття, ой на морі ж ночу(є).

Сіре ж вуття, ой сіре вуття, ой на морі ж ночує,
А воно ж моє ой все горенько чу(є).

Перве ж горе, ой перве горе, ой свекруха лихая,
А друге горе, ой дитина ж мала(я).

Друге ж горе, ой дитина аж малая,
А третє горе, ой мой милой ревни(вий).

Сам поїхав, ой сам поїхав, ой у поле орати,
А мене узяв ой волів поганя(ти).

Ой гей воли, ой, ой гей круторогі,
Та ой пропало ж, ой личко й чорні бро(ви).

Ой гей воли, ой гей всі половії,
Та ой пропали ж ой літа і молоді(ї).

Ой походжено ей, та й поброжено,
Ой коло моря кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, ей, та то ж не кіньми,
А журавочка з дітьми.

Журавочка з дітьми,
Ой журав грає, ей, ой журав грає,
А журавочка скаче.

Сіяв козак гречку, вродив овес,
Та й ой чом не по правді же,
Ой та й не жи до любові,
Мой милой живеш?

Мой милой живеш,
Та як прийде вечір же,
Ой ше й тьомная ж і нічка,
Й до другої йдеш.

До другої йдеш,
Та й а до мене, милой,
Ой голубоньки сизой,
Голос подаєш.

Голос подаєш,
Та й обсади ж мила,
Ой голубонька ж і сиза,
Й вишеньками жи двір.

(Вишеньками двір,
Ой шоб не заходив,
Вітер не заносив,
Голосочок мій.)