My gardens, my green little gardens

Та усі зорі зайнялися, й а місяць підбився,
Та й усі ж хлопці на вулиці жи, а мій опізни(вся).

Ой чого ж він опізнився, що дома немає,
Та в чистім полі, на роздолі жи коня й напува(є).

А кінь ірже, води не п'є й доріженьку чує,
Та десь мій милий, чорнобривий, з другою й ночу(є).

Ночуй-ночуй, мій миленький, ночуй, пригортайся,
Та й а до мене, молодої жи, більш не поверта(йся).

Одна гора високая, й а другая й нижче,
Та й одна й мила й дорогая жи, а другая бли(жче).

А я тую близенькую й людям подарую,
Та й а до тії ж далекої пішки помандру(ю).

Що за місяць, що за ясний, що за ясная й зоря,
Ой що в мене за миленький, вечір прийде - п’ять нема. (двічі)

Вечір прийде - п’ять нема,
А на шостий він приходе, ще говорить без кінця. (двічі)

Ще й говорить без кінця,
Шукай тобі, дівчинонько, ще другого молодця. (двічі)

Ще й другого молодця,
А я піду в цю неділю з другою до вінця. (двічі)

Із другою й до вінця,
Їжджяй, їжджяй, мій миленький, я й не дуже тороплюсь. (двічі)

Я й не дуже тороплюсь,
А як будеш вінчатися, а я прийду й подивлюсь. (двічі)

А я прийду, подивлюсь,
Увійшла вона до церкви та й стала біля стіни. (двічі)

Та й стала біля стіни,
Облили козака сльози ще й дрібніші, чим її. (двічі)

А священник це помітив, промовля до молодця:
"Із якою дівчиною приступаєш до вінця? (двічі)

Чи з тією дівчиною, що за рученьку узяв,
Чи з тією дівчиною, що три года прогуляв?" (двічі)

"Не з тією дівчиною, що за рученьку держав,
А з тією дівчиною, що три года прогуляв. (двічі)

Що три года прогуляв,
Розійдися вся родина, а ти, мила, йди сюди,
Аж тепер я признаюся, шо ти вєрная моя." (двічі)

На калині, на малині,
Колихала ой Марусина свого сина. (двічі)

Колихала та й плакала,
Коло неї ой рута-мʼята присовʼяла. (двічі)

Присовʼяла ще й присохла,
Чи я в тебе, ой моя ненько, не доросла? (двічі)

Не доросла, переросла,
Десь поїхав ой мій миленький, меня бросив. (двічі)

Меня бросив, не журюсь я,
Єсть у мене ой батко й мати, прихилюся. (двічі)