Digital archive of folklore

Та ой чия ж то же та й пшениченька,
Та що довгії же гони.

Та й що довгії гони же,
Та ой то ж того же та й козаченька же,
Та й шо чорнії брови.

Та й що чорної брови,
Та ой чиї ж то же та й сірії воли же,
Та й по горі ходили.

Та й по горі же ходили,
Та ой то ж того же та й козаченька же,
Та й шо ми трьох любили.

Та й що ми трьох любили,
Та як первая же та й полюбила же,
Та й колечко дарила.

Та й колечко дарила,
Та як другая же та й полюбила же,
Та й білую постіль слала.

Та білую постіль слала,
Та як третяя же та й полюбила же,
Та й причарувала.

Та й причарувала,
Та чаруй, чаруй та моя же мила,
Та й коли удалося.

Та коли удалося,
Та якби мені ж з твоїм білим личком же
Та й жити довелося.

Ой ти, дубе, дубе, кучерявий дуже,
Шо й на тобі ж, дубе, два голуби гуде. (двічі)

Два голуби гуде, голубка воркоче,
Шо й козак дівчину ж спокинути хоче. (двічі)

Дівчинонька плаче: «Не кидай, козаче,
А бери з собою ж мене й, молодую». (двічі)

Ой якби я знала, що ти моя пара,
Взяла б твоє личко та й намалювала. (двічі)

Та й намалювала, до стіни прибила,
До тії кроваті ж, де спати лягати. (двічі)

До тії кроваті, де спати лягати,
Та й не буде знати ж не батько й не мати. (двічі)

(Сади) мої, та садочки зеленесенькі,
Ой рано цвіли же та й пізно же опадали.

Рано цвіли та й пізно й опадали,
Ой любив милий, а сійчас він спокидає.

Любив милий, а сійчас він спокидає,
Ой мимо ходе же та й у гості не заходе.

Мимо ходе та й у гості не заходе,
Ой хоч і зайде ж так недовго він гостює.

Хоч і зайде, так недовго він гостює,
Ой усю й нічку же він зо мною протоскує.

Долго, долго та й бєлого свєту нєту,
Ой тільки стало та й на зорьку заніматься.

Тільки стало та й на зорьку заніматься,
Ой став же милий усю же правду сознаваться:

«Єсть у мене та й жена й молодая,
Ой єсть у мене ж та й жена же моладая».

Під вишнею-чирешнею я з милим стояла,
Ой чого ж я сумна стала, як з милим розсталась?
Еей, чого ж я сумна стала, що з милим розсталась

Сіда милий у машину, їде в Москівщину,
А дівчині атвічає: «Я тебе покину».
Еей, а дівчині атвічає: «Я тебе покину».

Привикайте, карі очі, сами ночувати,
Хоч привикли не привикли – треба привикати.
Еей, хоч привикли не привикли – треба привикати.

Чорнявого не забуду, з русим спать не ляжу,
Як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу.
Еей, як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу.

Тече річка невеличка понад слободою,
Взяла дівка нові відра – пішла за водою.
Еей, взяла дівка нові відра – пішла за водою.

Іще й води не набрала, стала постояла,
Й за козаком зажурилась та й у воду впала.
Еей, за козаком зажурилась та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати і кричать: «Рятуйте!»,
А дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте».
Еей, а дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте».

Було б тоді жалкувати, як була мала я,
А тепер передо мною й могила сирая.
Еей, а тепер передо мною й могила сирая.

Вернувсь козак з Москівщини та й питає роду:
«А де ж тая й дівчинонька, шо упала в воду?
Еей, а де ж тая й дівчинонька, що упала в воду?»

Нема тії дівчиноньки, осталась дитина,
Хитається по всім світі, бідна сиротина.
Єей, хитається по всім світі, бідна сиротина.

Ой на горі цигани стояли, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Один циган не п'є, не гуляє, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

На циганку скоса поглядає, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Оддай, циган, ключі золотії, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Та й відімкну коні воронії, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою,
Поливала й огірочки дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годо(чки). (двічі)

А на п’ятий побачила як череду гнала,
Не сказала «добрий вечір», бо мати стоя(ла). (двічі)

А мати стояла, а батько дивився,
Не сказала йому «добрий вечір", шоб не насвари(вся). (двічі)

Летять галки через балки, летять вони, крячуть,
Перекажіть тій дівчині, що за мною пла(че). (двічі)

Нехай вона там не плаче, я й тут не журюся,
Нехай вона заміж вийде, я й тут оженю(ся)! (двічі)

Бодай тебе та й женила лихая година,
Ізв’язала мені руки малая й дити(на)! (двічі)

Котилася бочечка дубовая,
А у ній горілочка медовая. (двічі)

А у ній горілочка медовая,
З ким я її пить буду, молодая? (двічі)

З ким я її пить буду, молодая?
Десь поїхав миленький та й немає. (двічі)

Десь поїхав миленький на риночок,
А я, молодесенька, у садочок. (двічі)

А я, молодесенька, у садочок,
Гнула, гнула вишеньку за листочок. (двічі)

Гнула, гнула вишеньку – не пригнула,
Упала під вишеньку та й заснула. (двічі)

Упала під вишеньку та й заснула,
Як приїхав миленький я й не чула. (двічі)

Повій, вітер, ой да вітерок,
Ой да вітерочок
Та й з глибокого яру. (двічі)

Прибудь, милий, ой да чорнобривий,
Ой да чорнобривий
Та й з далекого краю. (двічі)

Ой рад би я ой да й повівать,
Ой да повівати,
Та й дуже яр глибокий. (двічі)

Ой рад би я ой да й прибувать,
Ой да й прибувати,
Та й дуже край далекий. (двічі)

Сидить голуб ой да й на дубо…,
Ой да й на дубочку,
Й а голубка на дубці. (двічі)

Кажи, милий, ой да чорнобривий,
Ой да чорнобривий,
Та й шо в тебе на думці. (двічі)

Сидить голуб ой да й на дубо…,
Ой да й на дубочку,
Й а голубка на вишні. (двічі)

Скажи, милий, ой да чорнобривий,
Ой да чорнобривий,
Та й шо в тебе на мислі. (двічі)

А в Єрусалимі рано задзвонили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоро(в'я)!

Уставайте, жони, замітайте доли,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоро(в'я)!

Замітайте доми, застилайте столи,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоро(в'я)!

Кладіть паляниці з ярої пшениці,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоро(в'я)!

З ярої пшениці та з Ордань-водиці,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоро(в'я)!

Дай, Боже, вечір добрий! Винесіть нам пиріг довгий!
З руками, з ногами, щоб бігав за нами!
Біз ручок, без ніжок, щоб упав у сніжок!
Здрастуйте, з Новим Годом, та з Меланками, та з Васильками!

Миланки ходили,
Василька будили,
Василько, мій синку,
Пусти у хатинку,
Я жита не жала,
Золотий хрест держала,
Золоту кадильницю,
Срібну тарільницю,
Радуйтеся, люди,
До нас Христос буде,
Богу свічу ставте,
Нам пиріжок дайте!
Та не ламайте, а ціленький давайте!
Здрастуйте, з Меланками!

Та усі зорі зайнялися, й а місяць підбився,
Та й усі ж хлопці на вулиці жи, а мій опізни(вся).

Ой чого ж він опізнився, що дома немає,
Та в чистім полі, на роздолі жи коня й напува(є).

А кінь ірже, води не п'є й доріженьку чує,
Та десь мій милий, чорнобривий, з другою й ночу(є).

Ночуй-ночуй, мій миленький, ночуй, пригортайся,
Та й а до мене, молодої жи, більш не поверта(йся).

Одна гора високая, й а другая й нижче,
Та й одна й мила й дорогая жи, а другая бли(жче).

А я тую близенькую й людям подарую,
Та й а до тії ж далекої пішки помандру(ю).

Ой у лузі та ще й при березі черво..., червона калина. (двічі)

Спородила й молода дівчина й харо..., харошого сина. (двічі)

Ой де ж вона його спородила в зеле..., в зеленій діброві. (двічі)

Та й не дала й тому козакові не ща..., не щастя, не долі. (двічі)

Тільки дала йому, молодому, й біле личко, чорні брови. (двічі)

Було б тобі, моя рідна мати, цих брів, тих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати, щастя, щастя й долю дати.

Іще сонце не зайшло
Та іще ж сонце не зайшло, не зайшло,
Як зробилась темнота.

Як зробилась темнота,
Та й нещаслива та й дівчина й,
Котра любе козака.

Котра й любе ж козака,
Та й козак сяде та й поїде,
Остаюся я й сама.

Остаюся я сама,
Та й остаюся я сама, я й сама,
Не дівчина ж, не вдова.

Не дівчина й не вдова,
Та й не дівчина й не вдова, не вдова,
Накриточка й молода.

Накриточка ж молода,
Та й накриточка й молода, молода й,
Розпущьоная й коса.

Розпущьоная й коса,
Та й дівчина гречку в’яже,
Вона мені правду й скаже.

А й ти, дубе, дубе, кучерявий дуже,
Шо на тобі ж, дубе, й два голуби гуде. (двічі)

Два голуби гуде, голубка воркоче,
Шо й козак дівчину й покинути хоче. (двічі)

А дівчина плаче: «Не кидай, козаче,
Не кидай самую й мене, молодую. (двічі)

Не кидай самую мене, молодую,
А бери з собою ж мене, молодую». (двічі)

Груша моя, ти же кудрявая,
Ой, когда ти й взойшла, ох і когда виросла?

Ой когда ж ти сойшла й, коли й виросла?
«Я й весною взойшла, ох і літом виросла!

Я й весною взійшла, літом виросла,
Й на крутому бережку ох і поділилася.

На крутом бєрєжку ох і поділилася,
На Дунай, на рєку ох і похилилася.

Понад нашим яром та й пшениченька й ланом
Горою жито й овес.

Горою жито та й овес,
Та й не по любові ж та й не по розмові й,
Мій миленький, та й живеш.

Миленький живеш,
Та й по вулицям ходиш та й пісню співаєш,
Голосочок подаєш.

Голосочок подаєш,
Та й давай же, мила, та й, голубонька й сиза й,
Вишеньками й обсадимо двір.

Вишеньками та й обсадим двір,
Та й шоб не заходів, та й шоб не заносив
Голосочок мій.

Голосочок мій,
Та я вже садила й, та й я вже поливала й,
Не приймаються.

Не приймаються,
Та твій голосочок та, мій милий дружочок,
Почувається.

Голубка, сизенька, йди, сядь біля мене,
Розлуки настав уже час.

Розлуки настав уже час,
Давай посумуєм, обнявшись з тобою, давай поцелую хоч раз. (двічі)

Давай поцелую хоч раз,
Бо завтра я єду в далеку сторонку, не знаю, вернусь я й чи ні. (двічі)

Не знаю, вернусь я й чи ні,
А може загину на тій же країні, в далекій чужій стороні. (двічі)

Копав, копав криниченьку неділеньки дві,
Кохав козак дівчиноньку не людям - собі,
Ой, жаль, жаль!
Не помалу любив дівчину змалу,
Любив дівчину змалу,
Любив та й не взяв, ой жаль, жаль!
Її люди возьмуть, її люди возьмуть,
Її люди... Моя й не буде...
Ой жаль, жаль!

А вже ж тая криниченька возрубленая,
А вже ж тая дівчинонька возлюбленая,
Ой жаль, жаль!
Не помалу любив дівчину змалу,
Любив дівчину змалу,
Любив та й не взяв, ой жаль, жаль!
Її люди возьмуть, її люди возьмуть,
Її люди... Моя й не буде...
Ой жаль, жаль!

А вже з тії криниченьки орли воду п’ють,
А вже ж тую дівчиноньку вінчати ведуть,
Ой жаль, жаль!
Не помалу любив дівчину змалу,
Любив дівчину змалу,
Любив та й не взяв, ой жаль, жаль!
Її люди возьмуть, її люди возьмуть,
Її люди... Моя й не буде...
Ой жаль, жаль!

Один веде за рученьку, другий за рукав,
Третій стоїть гірко плаче: любив та й не взяв,
Ой жаль, жаль!
Не помалу любив дівчину змалу,
Любив дівчину змалу,
Любив та й не взяв, ой жаль, жаль!
Її люди возьмуть, її люди возьмуть,
Її люди... Моя й не буде...
Ой жаль, жаль!

Ой, горе-горе, е,
Горе-горе та й хто кого любе,
Ой кого любе.

Ой хто кого любе, е,
Іще горе хто з ким розстається,
Ой розстається.

Хто з ким розстайоться, е,
Розстайоться трава з ковилою,
Ой з ковилою.

Трава з ковилою, е,
Трава з ковилою, парень з дівчиною,
Ой з дівчиною.

Парень з дівчиною, е,
Парень з дівчиною, з душой дарагою,
Ой з дарагою.

З душой дарагою, е,
Як піду я на нову конюшню,
Ой на конюшню.

На нову конюшню, е,
Запряжу я коня вараного,
Ой вараного.

Коня вараного, е,
Коня вараного та ще й біланого,
Ой біланого.

Та ще й біланого, е,
Та й поїду до милої в гості,
До милої в гості.