Oh, it's been a while, and time has passed

Даліна, далінушка, раздолля широкая,
Ее-ох, льолі, льо-ой-льолі, раздолля широкая.

По той, по раздолюшкі хаділ-гуляв маладєц,
Ее-ой, льолі, льо-ой-льолі, хадив-гуляв малодєц.

Ходил-гулял молодєц – маладєц Іванушка,
Аа-ой, льолі, льо-ой-льолі, маладєц Іванушка.

Увіділа мамєнька з високого тєрєма,
Аа-ой, льолі, льо-ой-льолі, з високого терєма.

Дитя моє, дитятко, чом ти не вісьолоє,
Ее-ой, льолі, льо-ой-льолі, чом же й не вісьолоє?

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала?Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?

І коня я мав, і стежку я знав, ще й мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала.

Найстарша сестра сідельце знайшла, коня осідлала:
«Поїжай, брате, до дівчиноньки, котра тебе ждала!»

Тече річенька й невеличенька, схочу – перескочу,
Ой віддай мене, моя матінко, за кого я схочу.

Як віддавала й приказувала в гостях не бувати:
«А якщо прийдеш, моя донечко, то вижену з хати».

Терпіла я рік, терпіла я два, третій не стерпіла,
Перекинулась в сиву зозулю, до роду летіла.
Перекинулась в сиву зозулю, до роду летіла.

(Сади) мої, та садочки зеленесенькі,
Ой рано цвіли же та й пізно же опадали.

Рано цвіли та й пізно й опадали,
Ой любив милий, а сійчас він спокидає.

Любив милий, а сійчас він спокидає,
Ой мимо ходе же та й у гості не заходе.

Мимо ходе та й у гості не заходе,
Ой хоч і зайде ж так недовго він гостює.

Хоч і зайде, так недовго він гостює,
Ой усю й нічку же він зо мною протоскує.

Долго, долго та й бєлого свєту нєту,
Ой тільки стало та й на зорьку заніматься.

Тільки стало та й на зорьку заніматься,
Ой став же милий усю же правду сознаваться:

«Єсть у мене та й жена й молодая,
Ой єсть у мене ж та й жена же моладая».