Oh, it's been a while, and time has passed

Їхали бояри горою,
Та кликали Марусю з собою,
Ходім, Маруся, із нами,
Дамо тобі цвіточок з перами,
Ти ж того цвіточка не зноси,
Полюби Ваню, не бро(си).

Ой летіла зозуленька та й стала кувати,
Ой підождіть, добрі люди, щось буду казати. (двічі)

Тиха вода - то свобода, панщиноньку гнала,
Та й загнала в ліса-дебра, щоби там пропала. (двічі)

А за нею біжать пани та й стали просити:
«Вернись, вернись, панщинонько, нам ні з чого жити! (двічі)

(Ми не вмієм жито жати, ані молотити,
Наші жінки – дітей глядіть, ні їсти варити.

Ой підемо у кошмоньку горілочки пити,
Туди, сюди по кишенях – нічим заплатити.

Ой підемо в пиварню та й пивочка пити,
Сунув руку в кишеню – нічим заплатити».

А свобода отвічає: «Панщині не бувати,
Пора, пора, голотенькі, свої права мати».

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочила.

Чорна хмара насувала, (двічі)
Сестра з братом розмовляла.

Ой, братіку, сокілоньку, (двічі)
Возьми ж мене на зімоньку.

Ой, сестриця-перепілко, (двічі)
В тебе діток аж четвірко!

Ой, братіку, не лякайся, (двічі)
Моїх не діток не цурайся!

Буду брати, догожати, (двічі)
Діток з хати виряжати.