Oh, wet the path

За лєсом сонце засіяло, там чорний ворон, ворон прокричав. (двічі)

Слєза на грудь єму скатілась – паслєдній раз “Пращай-пращай” сказав. (двічі)

Пращайтє, дєвушкі-красоткі, пращайтє, всє ма-, всє маї друззя. (двічі)

(Бить может єду ня на времʼя, бить может, єду навсєгда.
Бить может сабля-ліходейка разрубіт череп у мєня.
Бить может мєткая винтовка із-за куста убйот мєня.
Нкто за мною не заплачет, нікто слєзінки не пролльот.
Ліш только раннєю вєсною братішка пєсню запойот.)

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібненько. (двічі)

Ой то ж не зозуля, то ж плакала мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через два годочки додому вернися. (двічі)

Я думала, синку, восени женити,
А ти їдеш, синку, в салдати служити. (двічі)

Я ж думала, синку, що то ворон кряче,
А то за тобою дівчинонька плаче. (двічі)

Ой ще сонце не заходило,
Зробилася темнота. (двічі)

Та нещаслива та дівчина,
Котра любе козака. (двічі)

Козак їде в чисте поле,
Зостаюся я сама. (двічі)

Та зостаюся я сама –
Ні дівчина, ні вдова. (двічі)

Та ні дівчина, ні вдова –
Некруточка молода.