Oh, the maiden walks over the sea

Та ой чия ж то та й уличенька,
Та й ой чий то большой дом?

Та ой чий то большой дом,
Та ой чия ж то ой та й красотка
Та й стояла под окном?

Та й стояла й под окном,
Та ночка тьомна же, ой спать спокойна,
Та но я ж одна та й не сплю.

Та й но я одна не сплю,
Та й не сплю, не сплю та все думаю,
Та як милого забуть.

(Та нащо було влюбляться,
Та нащо було любить?

А як прийдеться та й розходиться,
Та як серце заболить.

Болить серце-серденятко, болить голова.
А четвертая неділенька, як милого нема.

Нема в саду соловейка, нема щебетання,
Нема ж мого миленького, нема й милування.

Як прилетів соловейко, стало щебетання,
Як приїхав мій миленький, стало милування.

Як приїхав ой мой миленький з поля,
Та як прив'язав коня й до забора.

Та й прив'язав ой коня й до забора,
Та й сам заплакав, край коника стоя.

Сам заплакав, ой край коника стоя,
Та й нещаслива нам, коню, дорога.

Нещаслива ой нам, коню ж, дорога,
Та й засватана дівчинонька й моя.

Мені й, Господи, ой суботи діждати,
Ой пошлю й людей дівчини й сватати.

Пощлю людей ой дівчини сватати,
Та й а сам піду під вікном слухати.

(Ой що буде дівчина казати,
А дівчина по світлоньці ходе,

... свої білі ручки ломить,
Та все до батенька говорить.

Порадь мені, батеньку, що людям сказати?
Ой чи йти заміж, чи осені діждати?)

Де б я, де б я цей деньочок прожила,
Ой куди я та й з досадоньки пішла.

Ой піду я ай у вишневой ой садочок,
Та й зорву я ой оріховий листочок.

Та й іспишу я всю досаду ой на листок,
І пошлю я в славний город та й Москву.

Ой хто буде цього листа читати,
Той буде про досаду знати.

Перва досада - вийшла заміж молода,
Друга досада - ще й дитинонька мала.

Третя досада - невірна дружина,
Вона мене ізсушила, ізв'ялила.

Вона мені в світі пожить не дала