Digital archive of folklore

Зеленая ой дібрівонька, (двічі)
У три ряди же та й посаже(на).

У три ряди ой посажена,
У три ряди же та й посажена,
Нам дорожка же та й указа(на).

На дорожкє ой явір стоїть,
На дорожкє же та явір стоїть,
Під явором та й козак ле(жить).

Под явором та й козак лежить, (двічі)
В правой ручкє же та й коня де(ржить).

А лівою ой воду бере,
А лівою же та й воду бере,
На серденько же ой полива(є).

На серденько ой поливає, (двічі)
До серденька ой промовля(є):

«Серце моє ой скорблящеє, (двічі)
Тіло моє ой трудяще(є).

Надумало ой помирати (двічі)
Та й нікому ой похова(ти).

Якби в мене ой батьки були, (двічі)
Вони б мене ой схорони(ли).

Якби в мене ой сестри були, (двічі)
Вони б мене та й обтужи(ли).

Якби в мене ой брати були, (двічі)
Вони б мене в могилу пусти(ли)».

Ой журавко, журавко, (двічі)
Чого кричиш щоранку?

Ой як мені не кричать,(двічі)
Як високо вилітать?

Ой високо, високо (двічі)
Клєн-дерево й од води.

Ой далеко, далеко (двічі)
Отець, ненька од мене.

Ой хоть вони далеко, (двічі)
Так згадають легенько.

Тоді вони згадають, (двічі)
Як обідать сідають.

Тоді мене спом'януть, (двічі)
Як ложечки розкладуть.

Одна лишня ложечка: (двічі)
"Ой десь наша дочечка.

Ой десь наше дитятко (двічі)
Як на морі утятко".

Утя плава та й кряче, (двічі)
Дитя служе та й плаче.

Утя плава по морю, (двічі)
Дитя служе по горю.

Не дай Боже заболіть (двічі)
Та й нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать (двічі)
Та й нікому поховать.

Та й забєліли сніжки, ой забєлєли бєли же,
Та й ще й дібровонька.

А й ще й дібровонька, да ей,
Та заболіло тіло ой козацькоє бєло же,
Та й ще й головонька.

А й ще й головонька, да гей,
Та ніхто не заплаче ой по бєлому тілу же,
Та й по козацькому.

А й по козацькому, да ой,
Та ні батько, ні мати, ой ні брат, ні сестриця,
А й ні жонка його.

Чи я в тебе, ненько моя, чи я в тебе лишня?
Що ти мене сюди дала, де я й не приви(шня).

Чи я в тебе, моя ненько, весь хліб переїла?
Що ти мене сюди дала, де я й не хоті(ла).

Ой не видно Чернещини, тіки видно верби,
Туди мою головоньку щовечіра ве(рне).

(Ой не видно Чернещини, тіко видно димарі,
Уже мої брати, сестри посвітили хвонарі.

Ой не видно Чернещини, тіки видно хати
Уже мої брати, сестри полягали спати).

Ой піду я понад лісом, щось у лісі туже,
А то ж моя стара ненька робити незду(жа).

Ой піду я ж понад лісом, щось у лісі плаче,
А то моя стара ненька робити не ба(че).

Та й ходив чумак, та й ходив бурлак,
Та й сім год по Криму, сім год по Криму.

Та не случалася та й причинонька,
Та ізроду єму, ізроду єму, ізроду єму.

Та й над битою же, та дорогою,
Та воли пасучи, воли пасучи.

(далі текст, записаний у тому ж селі в 1991 р.)
Та прислучилася та й причинонька,
Та й із Криму йдучи, із Криму йдучи.

Та й сірі ж воли та й похромали,
Та й чумак больной став, чумак больной став.

Та й болять ручки, та й болять ножки,
Та й болить голова, болить голова.

Та й бідна ж моя, та й голівонька,
Що товариша нема, товариша нема.)

О матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що віддала в чужі краї, де я неприви(чна).

Ой матінко-зірко, як у строці гірко,
Куда хилять, то й хилюся, бо я всіх бою(ся).

Бо я всіх боюся,
Як піду я в чисте поле, то й не ворон кря(че).

То й не ворон кряче,
А то ж моя рідна ненька та й за мною пла(че).

Та й за мною плаче,
Як піду я понад лісом, щось у лісі ту(же).

Щось у лісі туже,
Ой то ж моя рідна ненька робити не зду(жа).

Робити не здужа,
Ой хіба ж ти, моя ненько, води не носи(ла)?

Води не носила,
Чом ти мене маленькою та й не притопи(ла)?

Та й не притопила,
Ой хіба ж ти, моя ненько, грядок не копа(ла)?

Грядок не копала,
Чо ж ти мене маленькою та й не прикопала?

Та й не прикопала,
Як піду я понад яром та й гляну в прова(лля).

Та й гляну в провалля,
Чужим діткам життя гарне, а мені горюва(ння).

Ой летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.

Та й став калину клювать,
Ой любив козак молоду дівчину
Та й не думав її брать.

Та й не думав її брать,
Ой взяла вона парня за рученьку,
Та й стала його питать.

Та й стала його питать:
“Ой скажи, скажи, мальчик розлюбезной,
Ой от чего ж ти заболєл?

От чєво ж ти заболєл?
Ой чи й од пива, чи й од горілоньки,
Ой чи й од сладкого вина?

Чи й од сладкого вина?”
“Ой ні й од пива, ні й од горілоньки,
Ой ні й од сладкого й вина”.

Ні й од сладкого вина,
"Ой скажи, скажи, мальчик розлюбезной,
Ой а де ж тебе поховать?"

Ой де ж тебе поховать?
"Ой поховай же, моя розлюбезна,
Ой де три шляхи з Криму йдуть.

Де три шляхи з Криму йдуть,
Ой один польский, а другий подольский,
А третій же на Москву.

Ой а третій на Москву,
Ой поховай же, моя розлюбезна,
Ой у зеленому саду.

У зеленому саду,
Ой нагорни жи, моя розлюбезна,
Ой високою могилу.

Високою могилу,
Ой посади ж ти, моя розлюбезна,
Ой червоною калину.

Червоною колину,
Ой рости, рости, червона калина,
Ой рости вгору й не хились.

Рости вгору не хились,
Ой гуляй, гуляй, молода дівчина,
Ой гуляй, за мной не журись!"

Ой чумак да больной,
А й чумак нездоровий,
Ой у возі лежить. (двічі)

У возі лежить,
Та й ніхто жи його жи ой не розпитає жи,
Ой шо в його й болить. (двічі)

Що в його й болить,
Та й болять ручки жи, ой-ой да й болять ножки,
Ой болить ой голова. (двічі)

Болить голова,
Та й бідна жи моя ой-ой да й головонька,
Ой що роду й нема. (двічі)

Що роду нема,
А й у мене жи роду ой два братіки з роду
Та й товариш один. (двічі)

Товариш один,
А й товаришу жи вірний, ой ти, братіку рідний,
Ой не кидай мене. (двічі)

Не кидай мене,
А й товаришу вірний, ой ти, братіку рідний,
Ой поховай мене. (двічі)

(Не кидай мене,
Та продай воли, ой сірі, половії,
Ой поховай мене. (двічі)

Поховай мене,
Ой продай вози, ой ярма ще й занози,
Ой поминай мене. (двічі))

Ой ходить дівка понад морем, синє море грає,
Ой хоче дівка ж втопитися, море не приймає. (двічі)

Ой прийми, море, прийми, синє, ще й сира й земля,
А вже же мені надоєла жизнь моя гірка. (двічі)

Ой часто мати говорила, часто й повторяла,
"Ой не влюбляйся в городського, бо доля пропала." (двічі)

Ой не слухала отця, неньки, робила що знала,
Ой через того чорнявого в больницю попала. (двічі)

А у больниці дві сестриці, в обох карі глазки,
Ох одна пише рецептики, друга перев’язки. (двічі)

(Доктор ходить по кімнаті, у кармані руки,
За що дівка, за що красна терпить таку муку?

Доктор ходить по кімнаті, одів рукавиці,
За що дівка, за що красна лежить у больниці?)

Як поїхав мій миленький в Польшу на войну,
Зоставив він Марусину й нездоровую. (двічі)

Ліг він спати на кроваті, сниться йому сон,
Що з правого й рукавонька й вилетів(и) сокол. (двічі)

То не сокіл, то не ясний - то правда моя,
Твоя й жінка й Марусинина й сина й родила. (двічі)

У дванадцять часов ночі сина родила,
А в чотири часа ночі й жизнь покон(и)чила. (двічі)

Як приїхав мій миленький з поля ж,
Та й привязав коня ж ой коня й до калона.

Прив’язав коня до калона,
Та й сам заплакав ой край коника стоя.

Край коника стоя,
Та й нещаслива нам коню дорога ж,
Та й лежить мила больна, нездорова.

"Та продай, милий, коня вороного же,
Та й набери, милий, полотна лляного.

Поший, милий, додільну сорочку,
Та сховай мене в вишневім садочку.

Та викопай, милий, глибокую яму,
Ой сховай мене, як рідную маму.

Та посади, милий, червону калину!"
Ой на калині сизий ворон кряче.

(На калині сизий ворон кряче,
А на Вкраїні сиротина плаче.

"Та виломи, милий, із калини квітку,
І забав, забав, маленьку сирітку".

Другу неділю шось по садочку ходе,
Другу милу за рученьку воде.

(А вона питає)

"Що ж це, милий, що ж це за могила,
Що я об ню білу ножку збила?"

"Та це ж, мила, тая могила,
Де схована моя перва мила!"

"Було б тобі, милий, коня не продавати,
Було б тобі, милий, полотна не брати.

Було б тобі, милий, в саду не ховати,
Було б тобі, милий, за садом сховати

"Ой добре ж, мила, шо так зговорила,
Тепер буду знати, як другу ховати!"

Ой у полі, в полі криниця, там холодная водиця, гей!
Ой там чумак сім пар волів пасе, а з криниці напува(є).

А з криниці ж напуває, гей!
Ой чого ж ви, воли мої сірі, чом водиці ви й не п'є(те)?

Чом водиці ж ви й не п'єте? Гей!
Вже ж ви свого хазяїна та й до гробу одвезе(те).

Ай до гробу ж одвезете, гей!
Ой ви, хлопці, ви вдалі молодці, та й ввольніте мою во(лю).

Тай ввольніте ж мою волю, гей!
Ой займайте сім пар волів сірих та й гоніте ви за мно(ю).

Та й гоніте ви за мною, гей!
Нехай вони заревуть, забують, а стоячи ж надо мно(ю).

А стоячи ж надо мною, гей!
Чи не почує моя милесенька, та й ідучи за водо(ю)?

А милесенька почула, важенько здихнула, гей!
Ой коли б я та крилечка мала, всю країну обліта(ла).

Та ой чия ж то та й уличенька,
Та й ой чий то большой дом?

Та ой чий то большой дом,
Та ой чия ж то ой та й красотка
Та й стояла под окном?

Та й стояла й под окном,
Та ночка тьомна же, ой спать спокойна,
Та но я ж одна та й не сплю.

Та й но я одна не сплю,
Та й не сплю, не сплю та все думаю,
Та як милого забуть.

(Та нащо було влюбляться,
Та нащо було любить?

А як прийдеться та й розходиться,
Та як серце заболить.

Болить серце-серденятко, болить голова.
А четвертая неділенька, як милого нема.

Нема в саду соловейка, нема щебетання,
Нема ж мого миленького, нема й милування.

Як прилетів соловейко, стало щебетання,
Як приїхав мій миленький, стало милування.

Летів орел через сад зелений, та й став калину клювать,

Любив козак молоду дівчину, та й став її покидать.

Вона його сволоч отруїла, та й стала його питать. (двічі)

«Скажи, милий, скажи, розлюбимий, ой чого ж ти заболів?» (двічі)

«Сам не знаю, за ким я страдаю, мабуть, прийдеться вмирать. (двічі)

Похоронят мене на могилі, де сходяться три шляха. (двічі)

Один в Київ, другий у Полтаву, третій в самую Москву». (двічі)

Чого, соловейко, смутной, ні пойош?
Та й співів би я песню, й голоса нема.

Співав би я пісню, й голосу нема,
Та й золотая клєтка, та суше соловʼя.

Золотая клєтка сушить соловʼя,
Та й молода дівчина та й по саду гуля.

Молода дівчина по саду гуля,
Та й десь вколола й ножку, та й зробилась больна.

Уколола ножку, зробилась больна,
Та кричала й гукала, та й дайте доктора.

(Кричала гукала, дайте доктора,
Приїжджає доктор, козак молодой.

Питає дівчину, чим дівка больна?
"Болять й ручки-ножки, болить голова."

"Брешеш ти, дівчино, брешеш дорога,
Мабуть ти, дівчино, сина зродила.")

Летів й орел через сад зелений,
Та й став і калину клю(вать),
Летів й орел через сад зелений,
Та й став і калину клю(вать).

Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать,
Любив козак (парень) молоду дівчину,
Та й став її покидать.

Вона ж його ж, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать,
Вона ж його ж, сволоч, отравила,
Та й стала його питать.

– Скажи, милой, ой скажи, чорнобривой,
Ой, чого ти зажури(вся),
– Скажи ж, милой, скажи, чорнобривой,
Ой, чого ж ти зажури(вся)?

Чи й од меду ж, чи й од горілочки,
Чи од проклятої любві,
Чи й од меду ж, чи й од горілочки,
Чи од проклятої любві?

Було літо, було літо, та й стала зима,
Як не було пригодоньки, гей, гей, та й досі нема.(двічі)

Була йому пригодонька, з Криму їдучі,
В чистім полі...

Як поїхав мій миленький, в Польщу на войну
|Та й заставив ой Марусину нездоровую.| 2

Ліг він спати на кроваті, сниться йому сон,
|Що з правого ой рукавонька вилетів сокол.| 2

Ой не сокіл то, не сизий, то правда твоя,
|Твоя жінка, ой Марусина, сина родила.| 2

О дванадцять часов ночі сина родила,
|А в чотири ой часа ночі жизнь покончіла.| 2

Буду гнати коня риссю і вдень, і вночі,
|Щоб застати ой Марусину при яркій свєчі.| 2

Розступіться, люди добрі, дайте мені стать,
|Я хоч мертву ой поцелую та й буду ховать.| 2

Розступились люди добрі, дали йому стать,
|Цилував він, ой милував він, та й стали ховать| 2

(Одна в мене ложечка, одна лишня ложечка,
А й десь моя дочечка.

Одреклася од роду, одреклася од роду,
Як той камінь у воду.)

Камінь у воді лежить,
А камінь й у воді лежить,
На чужині горе жить

Не дай Боже захворіть,
Ой не дай Боже захворіть,
То нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать,
Та не дай Боже помирать,
То й нікому поховать.

Поховає й один піп,
Поховає й один піп,
Аби було вісім кіп.

Поховають і дяки,
Поховають і дяки,
Аби були п'ятаки