Ой горе жити ой лебедику самому

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю же,
Та й зболотили же воду же та й на ти..., на тихім Дуна(ї).

Та й бодай же ви же, гуси, та з пірʼя…, з пірʼячком пропали же,
Та як ви нашу же пару та й розпа…, та й розпарува(ли).

Та як ви любилися же, та як го…, як голубів пара же,
Та й тепер розійшлися же, та як чор…, як чорная хма(ра).

Та як ми любилися же та й як зер…, як зерно в горісі же,
Та й тепер розійшлися же та як ту…, як туман по лі(сі).

(Та як ми любилися же та й обо…, обоє хороші же,
Та й тепер розійшлися же, та як дрі…, як дрібнії гро(ші).

Та й по горі барвіночок слався,
А вдовин син розпивсь, розгуля(вся).

А вдовин син розпивсь, розгулявся,
Втоптав, зламав червону кали(ну).

Втоптав, зламав червону калину,
Ізвів з ума дівку й Маруси(ну).

Ізвів з ума дівку Марусину,
Марусина по бережку же хо(де).

Марусина по бережку ходе,
А за нею вітер хвилю же но(се).

А за нею вітер хвилю носе,
Марусина на хвилю ступи(ла).

Марусина на хвилю ступила,
Мати синка насильно жени(ла).

Мати синка насильно женила,
На другий день невістку судила.

На другий день невістку судила,
Сонливая, дрімлива неві(стка).

Сонливая, дрімлива невістка,
А ше й к тому не вміє роби(ти).

А ше к тому не вміє робити,
Ше й до мого сина говори(ти).