Digital archive of folklore

Пасла дівка воронії коні,
Пасуючи, коней погубила.

Пасуючи, коні погубила,
Шукаючи, сама заблудила.

Приблудила к зеленому гаю,
«Ой тут же я дорожки не знаю!»

Приблудила к зеленому дубу,
«Ой тут же я й ночувати буду.

Я думала, шо дуб зелененький,
Коло ж стояв козак молоденький».

«Здорові були, парні молодії,
Чи не бігли сюди ж коні воронії?»

«Бігли, бігли, не знаєм якії,
Скажи ж, дівко, яка в них прикмета?»

«Чорним шовком позапутувані,
Сріблом-золотом позаноздувані!»

«Загадаємо тобі чотирі загадки,
Відгаєш – тоді коні найдем.

Ой шо біжит ой біз повода?
Ой шо ж горит та й біз полемʼя?

Ой шо горит та й біз полемʼя?
Ой шо ж росте та й біз коріння?

(Ой шо ж росте та й біз коріння?
А що цвіте літо й зіму?)».

«Вода та й біжить та й біз повода,
Зоря ж горит та й біз полимʼя.

Зоря горит та й біз полимʼя,
Камінь росте ж та й біз коріння.

(Камінь росте та й біз коріння,
Сосна цвіте літо й зіму».

«Якби ж ти, дівко, коней не губила,
То ти б з нами та й не говорила!»

Ой не ходи, ой розкудрявче, ой понад моїм садом,
Ой не топчи, ой да кучерявчик, ой саду й виногра(ду).

Сама садік ой да я кадила, ой сама й поливала,
Сама милого вой да любила, ой сама й целува(ла).

Целувала, ой да й милувала, ой харошого парня,
Ой харош парень, вой да харош бравий, ой тільки жи розбія(ка).

Харош парень, ой хароший бравий, ой тільки розбіяка,
Ой побив дівку, вой да побив красну, ой бізвинно напра(сно).

Побив дівку, ой да побив красну, ой бізвинно напрасно,
Ой нільзя дівці, вой да нільзя красній, ой за ворота вий(ти).

Нільзя дівці, нільзя красній, ой за ворота вийти,
Ой вийде дівка, ой вой да вийде красна ой на нове криле(чко).

Вийде дівко, ой да вийде красна, ой на нове крилечко,
Ой промов дівко, вой да промов, красна, ой хоч одно слове(чко).

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю же,
Та й зболотили же воду же та й на ти..., на тихім Дуна(ї).

Та й бодай же ви же, гуси, та з пірʼя…, з пірʼячком пропали же,
Та як ви нашу же пару та й розпа…, та й розпарува(ли).

Та як ви любилися же, та як го…, як голубів пара же,
Та й тепер розійшлися же, та як чор…, як чорная хма(ра).

Та як ми любилися же та й як зер…, як зерно в горісі же,
Та й тепер розійшлися же та як ту…, як туман по лі(сі).

(Та як ми любилися же та й обо…, обоє хороші же,
Та й тепер розійшлися же, та як дрі…, як дрібнії гро(ші).

Прожив двадцать років, ой не знав я й мороки, ой случилась бида. (двічі)

До хати же добився же, ой в вікно подивився, ой сидят старости. (двічі)

Старий до старої же ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі)

Сидят, розмовляют, ой дівчину ж питают: «Ой чи підеш, чи ні?» (двічі)

Старий до старої ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі)

І батько ж согласний, і мати же согласна, ой а братічок ні. (двічі)

Зайшло сонце ой за віконце, за сад-виноград,
Целувала дівка парня та й повела в сад.

Целувала ой дівка парня та й повела в сад,
Білу постіль постелила, положила спать.

Білу постіль та й постелила, положила спать же,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

«Не журися, ой красно дівко, ти будеш моя,
Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина.

Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина».
Молодая дівчинонька сина зродила.

Та й по горі барвіночок слався,
А вдовин син розпивсь, розгуля(вся).

А вдовин син розпивсь, розгулявся,
Втоптав, зламав червону кали(ну).

Втоптав, зламав червону калину,
Ізвів з ума дівку й Маруси(ну).

Ізвів з ума дівку Марусину,
Марусина по бережку же хо(де).

Марусина по бережку ходе,
А за нею вітер хвилю же но(се).

А за нею вітер хвилю носе,
Марусина на хвилю ступи(ла).

Марусина на хвилю ступила,
Мати синка насильно жени(ла).

Мати синка насильно женила,
На другий день невістку судила.

На другий день невістку судила,
Сонливая, дрімлива неві(стка).

Сонливая, дрімлива невістка,
А ше й к тому не вміє роби(ти).

А ше к тому не вміє робити,
Ше й до мого сина говори(ти).

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой да довела же любов до горя. (двічі)

Світ головонька кружиться,
Вой да й на плєчах орьол садітця. (двічі)

Ой ти, орел сизокрилой,
Ой да скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

Що мой милой на роботі,
Ой да у літєйному й заводі. (двічі)

Шо він робе, виробляє?
Вой да мідні трубоньки виливає. (двічі)

Пішла слава по заводу,
Вой да пішла славонька по народу. (двічі)

А я славоньки не боюся,
Вой да й на тій дівчині оженюся. (двічі)

Летів орел через сад зелений, та й став калину клювать,

Любив козак молоду дівчину, та й став її покидать.

Вона його сволоч отруїла, та й стала його питать. (двічі)

«Скажи, милий, скажи, розлюбимий, ой чого ж ти заболів?» (двічі)

«Сам не знаю, за ким я страдаю, мабуть, прийдеться вмирать. (двічі)

Похоронят мене на могилі, де сходяться три шляха. (двічі)

Один в Київ, другий у Полтаву, третій в самую Москву». (двічі)

Сів Сус Христос вечеряти,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Сідай, мати, звечеряти,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Ой, вечеряй, мамо, собі на здоров'я,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

А міні дай золотії ключі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Відімкнути рай і пекло,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Випустити праведнії душі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

А однії душі та й не випускати,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Шо одная душа та й согрішила,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Вона неньку та й налаяла,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Я й не налаяла – тільки подумала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Дай, Боже, вечір добрий!