Digital archive of folklore

Пасла дівка воронії коні,
Пасуючи, коней погубила.

Пасуючи, коні погубила,
Шукаючи, сама заблудила.

Приблудила к зеленому гаю,
«Ой тут же я дорожки не знаю!»

Приблудила к зеленому дубу,
«Ой тут же я й ночувати буду.

Я думала, шо дуб зелененький,
Коло ж стояв козак молоденький».

«Здорові були, парні молодії,
Чи не бігли сюди ж коні воронії?»

«Бігли, бігли, не знаєм якії,
Скажи ж, дівко, яка в них прикмета?»

«Чорним шовком позапутувані,
Сріблом-золотом позаноздувані!»

«Загадаємо тобі чотирі загадки,
Відгаєш – тоді коні найдем.

Ой шо біжит ой біз повода?
Ой шо ж горит та й біз полемʼя?

Ой шо горит та й біз полемʼя?
Ой шо ж росте та й біз коріння?

(Ой шо ж росте та й біз коріння?
А що цвіте літо й зіму?)».

«Вода та й біжить та й біз повода,
Зоря ж горит та й біз полимʼя.

Зоря горит та й біз полимʼя,
Камінь росте ж та й біз коріння.

(Камінь росте та й біз коріння,
Сосна цвіте літо й зіму».

«Якби ж ти, дівко, коней не губила,
То ти б з нами та й не говорила!»

Ой, гула, гула кам’яна гора,
Ой, дай, Боже!
Ой, гула, гула кам’яна гора,
Святий ве(чір)!

Та й не вродила шовкова трава,
Ой, дай, Боже!
Та й не вродила шовкова трава,
Святий ве(чір)!

Тільки вродило зелене вино,
Ой, дай, Боже!
Тільки вродило зелене вино,
Святий ве(чір)!

Нам цього вина багато треба,
Ой, дай, Боже!
Нам цього вина багато треба,
Святий ве(чір)!

Брата женити, сестру давати,
Ой, дай, Боже!
Брата женити, мед-вино пити,
Святий ве(чір)!

Дочку давати, пити, гуляти,
Ой, дай, Боже!
Дочку давати, пити, гуляти,
Святий ве(чір)!

Сів Сус Христос вечеряти,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Вечеряй же, синку, собі на здоров’я,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Дай же міні, синку, золотії ключі,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Відімкнути раї і пекла,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

А однії душі та й не випускати,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Шо одная душа та й согрішила,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Шо отца ж і неньку налаяла,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Вона ж їх же не лаяла,
Тільки в думці подумала,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Дай, Боже, вечір добрій!

На Василя заробився,
Бог його знає, де волочився.

Бог його знає, де волочився,
В чистім полі полі плужок ходе.

В чистім полі полі плужок ходе,
За тим плужком сам Бог ходе.

За тим плужком сам Бог ходе,
Божая Мати їсти носе.

Божая Мати їсти носе,
Їсти носе, Бога просе.

Їсти носе, Бога просе:
«Ори, сину, довгую нивку.

Ори, синку, довгую нивку,
Та й насієм жита, пшениці.

Та й насієм жита, пшениці,
Без ячменю, без кукілиці».

Без ячменю, без кукілиці,
Дай, паніматко, шмат паляниці.

Дай, паніматко, шмат паляниці,
А я її не покину.

А я її не покину,
А я її в торбу укину!

Дай, Боже, вечір добрий!

А в Єрусалимі рано задзвонили,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Та добрим людім на весь ве(чір)!

Рано задзвонили, свєчі посвітили,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Та добрим людім на весь ве(чір)!

Свєчі посвітили, святих побудили,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Та добрим людям на весь ве(чір)!

Горе жити ой лебедику самому,
Ой чи поросте ой біле пір’я по йому? (двічі)

Ой то не пір’я, ой то й дівочая краса,
Ой чого в дівки ой призаплакані глаза? (двічі)

Ой мабуть вона ой мале дитя зродила,
Ой мабуть вона ой в Дунай-річку віднесла. (двічі)

«Ой пливи, пливи, ой мале дитя ріками,
А я піду ой погуляю з дівками». (двічі)

Ой мабуть тобі ой з дівчатами не гулять,
Ой мабуть тобі ой мале дитя колихать. (двічі)

Кидала, бросала через ворота,
Не смійся, козаче, що я сирота. (двічі)

«Не смійся, козаче, не насміхайся,
Не буду твоєю, не сподівайся». (двічі)

«Не бійся, дівчино, я й більш не прийду,
Поїду в росію, там кращу й знайду». (двічі)

Об’їздив росію, ще й два города,
Не знайшов я й кращу, як ти, сирота. (двічі)

Вернувся козак же під ті ворота,
«Ой вийди, дівчино ж, моя й сирота». (двічі)

Ой вийшла дівчина засмученая,
По личеньку й видно – зарученая. (двічі)

Ой вийшла дівчина заплаканая,
По личеньку й видно – засватаная. (двічі)

Світи, місяченьку, ше й ясна зоря,
Просвіти доріженьку ой аж на край села. (двічі)

Аж на край села,
До тієї ж хатоньки, ой де живе вдова. (двічі)

Де живе вдова,
А й у тії вдовушки ой дочка хороша. (двічі)

Дочка хороша,
По світлонці ж ходе ж, ой чеше косу. (двічі)

Вона чеше, чеше, ще й приглажує,
Сестрицям-подруженькам ой переказує. (двічі)

«Сестриці-подруженьки, кайтесь на мені,
Не любіть козаченька ой в чужій стороні. (двічі)

В чужій стороні,
Що в козака ж ласки ж, ой як на морі ж ряски. (двічі)

Шо в козака ласки, ой як на морі ряски,
Шо в козака ж уму ж, ой як на морі й шуму». (двічі)

Шум повіє, ряску рознесе,
А козак дівчиноньку ой з ума ізведе. (двічі)

Ой не ходи, ой розкудрявче, ой понад моїм садом,
Ой не топчи, ой да кучерявчик, ой саду й виногра(ду).

Сама садік ой да я кадила, ой сама й поливала,
Сама милого вой да любила, ой сама й целува(ла).

Целувала, ой да й милувала, ой харошого парня,
Ой харош парень, вой да харош бравий, ой тільки жи розбія(ка).

Харош парень, ой хароший бравий, ой тільки розбіяка,
Ой побив дівку, вой да побив красну, ой бізвинно напра(сно).

Побив дівку, ой да побив красну, ой бізвинно напрасно,
Ой нільзя дівці, вой да нільзя красній, ой за ворота вий(ти).

Нільзя дівці, нільзя красній, ой за ворота вийти,
Ой вийде дівка, ой вой да вийде красна ой на нове криле(чко).

Вийде дівко, ой да вийде красна, ой на нове крилечко,
Ой промов дівко, вой да промов, красна, ой хоч одно слове(чко).

Ой на річці, на Ордані,
Щедрий вечір і добрій вечір.

Там Пречиста ризи прала,
Щедрий вечір і добрій вечір.

А поправши, повішала,
Щедрий вечір і добрій вечір.

На калині, на малині,
Щедрий вечір і добрій вечір.

Десь не взялись два ангола,
Щедрий вечір і добрій вечір.

Узяли ризи попід небеса,
Щедрий вечір і добрій вечір.

Усі небеса розтворилися,
Щедрий вечір і добрій вечір.

Усі й святі поклонилися,
Щедрий вечір і добрій вечір.

Прожив двадцать років, ой не знав я й мороки, ой случилась бида. (двічі)

До хати же добився же, ой в вікно подивився, ой сидят старости. (двічі)

Старий до старої же ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі)

Сидят, розмовляют, ой дівчину ж питают: «Ой чи підеш, чи ні?» (двічі)

Старий до старої ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі)

І батько ж согласний, і мати же согласна, ой а братічок ні. (двічі)

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю же,
Та й зболотили же воду же та й на ти..., на тихім Дуна(ї).

Та й бодай же ви же, гуси, та з пірʼя…, з пірʼячком пропали же,
Та як ви нашу же пару та й розпа…, та й розпарува(ли).

Та як ви любилися же, та як го…, як голубів пара же,
Та й тепер розійшлися же, та як чор…, як чорная хма(ра).

Та як ми любилися же та й як зер…, як зерно в горісі же,
Та й тепер розійшлися же та як ту…, як туман по лі(сі).

(Та як ми любилися же та й обо…, обоє хороші же,
Та й тепер розійшлися же, та як дрі…, як дрібнії гро(ші).

Не сіяла, не орала – само жито роде,
Не чарую козаченька – сам до мене ходе. (двічі)

Не я його чарувала, чарувала мати,
З-під явора листя брала, в печі розтопляла. (двічі)

З-під явора листя брала, в пічі розтопляла,
Молодому козакові чарку наливала. (двічі)

Чарувала ручки, ніжки, ще й карії очі,
Щоб не ходив до другої темненької ночі. (двічі)

По небу місяць, по небу ясний, по небу звьоздочки горять,
По небу місяць, по небу ясний, по небу звьоздочки горять.

Забула в маміньки спроситься, чи довго звечора й гулять,
Забула в маміньки спроситься, чи довго звечора й гулять.

А мати спить, нічо не чує, дочка гуляє з козаком,
А мати спить, нічо не чує, дочка гуляє з козаком.

Свіча горить, ще догоряє, дочка із вулиці іде,
Свіча горить, ще й догоряє, дочка із вулиці іде.

Ой харашо козак танцює, ой тільки шпори брязкотять,
Ой харашо козак танцює, ой тільки шпори брязкотять.

Ой харашо козак ласкає, ой тільки заміж не бере,
Ой харашо козак ласкає, ой тільки заміж не бере.

Зайшло сонце ой за віконце, за сад-виноград,
Целувала дівка парня та й повела в сад.

Целувала ой дівка парня та й повела в сад,
Білу постіль постелила, положила спать.

Білу постіль та й постелила, положила спать же,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

«Не журися, ой красно дівко, ти будеш моя,
Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина.

Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина».
Молодая дівчинонька сина зродила.