​Била мене мати березовим прутом

Ой на горі два дубки, ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки, та й звелися до купки.

Вітер дуба хитає, вітер дуба хитає,
Вітер дуба хитає, хитає, козак дівку питає.

“Ой дівчино, чия ти? Ой дівчино, чия ти?
Ой дівчино, чия ти, чия ти, а чи вийдеш гуляти?”.

“Ой не питай чия я, ой не питай чия я,
Ой не питай чия я, чия я, вийдеш ти – та й вийду я!”. (двічі)

“А я в батька один син, а я в батька один син,
А я в батька один син, один син, погуляти – хоч би з ким!”.

“А я донька мамчина, а я донька мамчина,
А я донька мамчина, мамчина, цілуватись навчена”. (двічі)

Ой на горі два дубки, ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки, та й звелися до купки.

Ой чий то кінь стоїть, та й сива гривонька?
Сподобалась мені, сподобалась мені тая дівчинонька. (двічі)

Не так та дівчина, як біле личенько,
Подай же, дівчино, подай же, гарная, на коня рученьку.

Дівчина підійшла, рученьку подала,
Ой лучче б я була, ой лучче б я була, кохання не знала.

Кохання, кохання з вечора до рання,
Як сонечко зійде, як сонечко зійде, кохання відійде. (двічі)

Ой у вишневому садочку там соловейко щебетав,

Тіві-тіві-тіві, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох, там соловейко щебетав. (двічі)

Ой у зеленому садочку козак дівчину вговоряв,

Тіві-тіві-тіві, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох, козак дівчину вговоряв.

“Ой ти дівчино, чорнобровая, ой чи підеш ти за мене?

Тіві-тіві-тіві, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох, ох чи ти підеш за мене?”

“Моя матуся тебе знає, ти той козак, що все гуля,

Тіві-тіві-тіві, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох, ти той козак, що все гуля”.

“А я матусі не злякаюсь, якщо з тобою покохаюсь!

Тіві-тіві-тіві, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох, якщо з тобою покохаюсь!” (двічі)