Ой там, на торжку, на базарі

Ой мій милий вареничків хоче, ой мій милий вареничків хоче.
“Навари, милая, навари, милая, навари, у-ха-ха, моя чорнобривая!”. (двічі)

“Та дров вже нема, милий мій, миленький, та дров вже нема, голуб мій сизенький!”,
“Нарубай, милая, нарубай, милая, нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая!”.

“Та сили ж нема, милий мій, миленький, та сили же нема, голуб мій сизенький!”,
“Помирай, милая, помирай, милая, помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая!”. (двічі)

“А з ким будеш доживать, милий мій, миленький? А з ким будеш доживать, голуб мій сизенький?”,
“Із кумой, милая, із кумой, милая, із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая!”. (двічі)

“Так ходімо ж додому, милий мій, миленький, вареничків наварю, голуб мій сизенький!”,
“Не балуй, милая, не балуй, милая, не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая!”. (двічі)

Ой там на току, на базарі, жінки чоловіків продавали,
А як буде до ладу, то я й свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізсукала, взяла свого милого, налигала,
Та й повела на базарь, до терниці прив’язала. (двічі)

Як наз’їхалось покупальниць, як назʼїхалось продавальниць,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать? (двічі)

А за цього мужа треба дати, а за цього мужа треба дати:
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

А я стала, подумала, а я стала, подумала:
З кіньми треба водитись, з грішьми треба носитись. (двічі)

А мій милий, чорнобривий, до роботи не лінивий,
Він насіє й наоре, ни для кого, для мене! (двічі)
Ой мій милий, серденько, не продам же я тебе! (двічі)

Ой там на горі, на базарє жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізв’язала, взяла свого милого налигала,
Та й повела на базарь, до терниці прив’язала. (двічі)

Як наїхало покупальних, та й наїхало торгувальних,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать. (двічі)

А за цього мужа треба дати, а за цього мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

А я стала й подумала: з кіньми треба возиться, з грішми надо носиться,
А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий, він для мене знадобиться. (двічі)

Він насіє, наоре, не для кого – для мене,
Ой мій милий, серденько, пожалію я тебе. (двічі)