Ой піду я понад лугом

Ой піду я понад лугом, ну-да-я, ну-да-я,
Там мій милий оре плугом, ну-да-я, ну-да-я. (двічі)

Понесу я йому їсти, ну-да-я, ну-да-я,
Чи не скаже мені сісти, ну-да-я, ну-да-я. (двічі)

Він наївся, він напився, ну-да-я, ну-да-я,
Та й на ріллю похилився, ну-да-я, ну-да-я. (двічі)

«Чого лежиш, чом не ореш, ну-да-я, ну-да-я,
Чом до мене не говориш, ну-да-я, ну-да-я?» (двічі)

«А я лежу та й думаю, ну-да-я, ну-да-я,
Що погану жінку маю, ну-да-я, ну-да-я». (двічі)

«Який тобі дідько винен, ну-да-я, ну-да-я,
Що ти гарний, чорнобривий, ну-да-я, ну-да-я?» (двічі)

А я руда вродилася, ну-да-я, ну-да-я,
Чорнявому судилася, ну-да-я, ну-да-я. (двічі)

А я брови підмалюю, ну-да-я, ну-да-я,
Чорнявого поцілую, ну-да-я, ну-да-я. (двічі)

Ой умер Саврадим та й на лавці лежить,
Його жінка Саврадимка по горілочку біжить. (двічі)

І горілку несе, і музики веде,
«Оце ж тобі, Саврадиме, не боюся я тебе». (двічі)

І пить будем, і гулять будем,
А смерть прийде – помирать будем. (двічі)

А смерть прийшла – мене дома не найшла,
А найшла на пічі, ще й бутилочка в руці. (двічі)

Ой там на току, на базарі, жінки чоловіків продавали,
А як буде до ладу, то я й свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізсукала, взяла свого милого, налигала,
Та й повела на базарь, до терниці прив’язала. (двічі)

Як наз’їхалось покупальниць, як назʼїхалось продавальниць,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать? (двічі)

А за цього мужа треба дати, а за цього мужа треба дати:
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

А я стала, подумала, а я стала, подумала:
З кіньми треба водитись, з грішьми треба носитись. (двічі)

А мій милий, чорнобривий, до роботи не лінивий,
Він насіє й наоре, ни для кого, для мене! (двічі)
Ой мій милий, серденько, не продам же я тебе! (двічі)

Ой там на горі, на базарє жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізв’язала, взяла свого милого налигала,
Та й повела на базарь, до терниці прив’язала. (двічі)

Як наїхало покупальних, та й наїхало торгувальних,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать. (двічі)

А за цього мужа треба дати, а за цього мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

А я стала й подумала: з кіньми треба возиться, з грішми надо носиться,
А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий, він для мене знадобиться. (двічі)

Він насіє, наоре, не для кого – для мене,
Ой мій милий, серденько, пожалію я тебе. (двічі)