Ой піду я понад лугом

Ой піду я понад лугом, ну-да-я, ну-да-я,
Там мій милий оре плугом, ну-да-я, ну-да-я. (двічі)

Понесу я йому їсти, ну-да-я, ну-да-я,
Чи не скаже мені сісти, ну-да-я, ну-да-я. (двічі)

Він наївся, він напився, ну-да-я, ну-да-я,
Та й на ріллю похилився, ну-да-я, ну-да-я. (двічі)

«Чого лежиш, чом не ореш, ну-да-я, ну-да-я,
Чом до мене не говориш, ну-да-я, ну-да-я?» (двічі)

«А я лежу та й думаю, ну-да-я, ну-да-я,
Що погану жінку маю, ну-да-я, ну-да-я». (двічі)

«Який тобі дідько винен, ну-да-я, ну-да-я,
Що ти гарний, чорнобривий, ну-да-я, ну-да-я?» (двічі)

А я руда вродилася, ну-да-я, ну-да-я,
Чорнявому судилася, ну-да-я, ну-да-я. (двічі)

А я брови підмалюю, ну-да-я, ну-да-я,
Чорнявого поцілую, ну-да-я, ну-да-я. (двічі)

Якось у неділю склались по рублю,
Щоб розвесилити душечку свою,
Випив стакан водки, ще й сирком загриз,
А потом в канаву нечистий заніс,
Випив стакан водки, ще й сирком загриз,
А потом в канаву нечистий заніс.

Устаю я вранці же- голова болить,
А у тій горлянці наче що стримить,
А в кармані тихо, як у тім раю,
Нічим похмелити душечку свою,
А в кармані тихо, як у тім раю,
Нічим похмелити душечку свою.

(Що ж мені робити, що ж мені казать?
До получки довго нічого кусать.

Ой горло, ти, горло, яке ти без дна,
Ой скажи спасибі, що дітей нема.

Покинула мати, а жінка втекла,
А не дуже довго ще краща прийшла.

Думала навчити, як у світі жить,
Що я перестану та горілку пить.

Жінко моя мила, жінка дорога,
...бо каждий день по літру носи.

Чоловіче милий, чоловіче мій,
Не буду горілку я тобі носить.

Лучче буду камінь на плечах носить,
Чим у одній хаті з п'яницею жить.)

Як поїхав Саврадим у поле орати,
Його жінка Саврадимка у шинок гуляти. (двічі)

Гуляла, гуляла, трохи підпилася,
Наварила борщу, каші, в поле потряслася. (двічі)

Ходила, блудила, милого шукала,
Подивись, Саврадим, яка жінка стала. (двічі)

Та й не знав Саврадим, як жінку учити,
Запрягає в борону, їде волочити. (двічі)

Випрягає з борони, запрягає в рало,
Гей, цоб, моя мила, ще й додому рано. (двічі)

Випрягає з рала, запрягає у біду,
Гей, цоб, моя мила, я й додому поїду. (двічі)

Приїжджає до двора, в воротях калюжа,
Розсердилась чорнобрива та й на свого мужа.
Ізлізла на піч, сказала: «Недужа!» (двічі)

Ой вставай, мила, привіз тобі меду,
Цур тобі, Саврадим, голову не зведу!

Ой вставай мила, привіз я дубину,
Не товсту, не тонку, та й на твою спину.

Ой встала мила, та як не лежала,
Обняла Саврадима, ще й поцилувала. (двічі)

Бодай та дубина повік не родила,
Вона ж мене, молодую. та й оздоровила! (двічі)

(Не буду топити,) не буду й варити,
Та піду з кумом на базарь, та й буду говорити.

А ти, мій миленький, уставай раненько,
Ой бери ціп та й на тік, та йди молотити.

Молоте й молоте, й на шлях поглядає,
Та всі жінки з базарю йдуть, а моєї немає.
Усі жінки з базарю йдуть, а моєї немає,

Трохи перигодя іде агородом,
Шатаїться, болтаїться й чоловіка лає,
Шатаїться, болтаїться й чоловіка лає.

Та бодай би ти, чоловіче, та й побила трясця,
Та як піду я на базарь, та нема ж міні щястя,
Та як піду я на базарь, нема міні щястя.

Солі не купила, пшоно розгубила,
Та за харошим хазяїном в шинок заблудила,
Та за харошим хазяїном в шинок заблудила.

Та ти думаєш, чоловіче, що я й напилася?
А рада-радесенька, що й з кумом зійшлася,
А рада-радесенька, що з кумом зійшлася.

Ти думаєш, чоловіче, що я була пʼяна?
Та ти попитай же добрих людей, сім раз тільки впала!
Та ти попитай же добрих людей, сім раз тільки впала!