​Вітер з поля, вітер повіває

Ванєчка, Ванюша, Ванєчка-душа,
Я й з тобой, Ванюшечка, ой не нажилася (же). (двічі)

Я з тобой Ванюшечка, не нажилася же,
Ти сів та й поїхав, а я й осталася (же). (двічі)

Ти сів та й поїхав, я й осталася же,
А вже ж та дорожечка та травой заросла (же). (двічі)

А вже ж та дороженька травой заросла же,
А я, молодая, та вдовой зосталась. (двічі)

“Кидай, Петре, жінку, а я чоловіка,
Та й поїдем на Вкраїну, де весело жити” (двічі)

“Боюсь, Катря, боюсь, щоб нас не спіймали,
Ой щоб наших білих ручок назад не звʼязали” (двічі)

Косе Семен, косе, на шлях поглядає,
Усі жінки обід несуть, моєї немає.

Кинув косу в росу та й пішов до хати,
Питається малих діток: “А де наша мати?”. (двічі)

“Наша мати пішла у луг по калину,
Нам сказала, приказала, що я вас покину. (двічі)

Наша мати пішла у луг по телята,
Нам сказала, приказала, що ви сиротята” (двічі)

Марусю, Марусю, тужу за тобою,
Не одну я нічку простояв з тобою.

Не одну я нічку, не одну неділю,
На тебе, Марусю, маю я надію.

По садочку ходю і коника водю,
Через батька, матір нежонатий ходю.

Через батька, матір, через рідну сестру,
Не могу Марусі додому привести.

Прийшла та Маруся та й стала в куточку,
“Прийми мене, ненько, за рідную дочку!”.

“А я дочок маю, чужих не приймаю,
А сина маю, за тебе не даю.

Продам коні, вози, візьмем тобі гроші!”
“Твого сина люблю, бо твій син хороший!”.