На могилу тихий вітер віє

Ой тихий Дунай, ой тихий Дунай, бережки розносе,
Та й молоденький та й новобранчик полковника про(се).

“Ой молоденький та полковнику, відпусти додому,
Ой розплакалась та й ростужилась дівчина за мно(ю)!”

“Ой нехай плаче та нехай туже, вона й перетуже,
Ой молоденький та й новобранчик три года отслу(же)”.

Ой служив, служив та й новобранчик та й став помирати,
Ой перед смертю своєю став дівку бажа(ти).

Ой умер, умер новобранчик у неділю вранці,
Та й положили ой новобранця в казармі на ла(вці).

Ой його несуть та й коня ведуть, кінь голівку клонить,
Ой молодая ж ой дівчинонька білі ручки ло(мить).

Ой не ламай же, та й дівчинонько, мизинного пальця,
Та й уже тобі та й не любити такого краса(вця).

Ой як схочу, помандрую,
З своєї ох і я сторонки, ой а все у чужую же,
З своєї ох і я сторонки ой а все же в чужу(ю).

Мандруй, мандруй, козаченько,
То я й буду, то я й буду знати, ой відкіля виглядати же,
То я й буду, то я її буду знати, ой відкіля вигляда(ти).

Чи з Харькова, чи з столиці,
З далекого, з далекого краю, ой краю же, з косовиці же,
З далекого, з далекого краю, ой краю же, з косови(ці).

Їхав козак з косовиці,
Питається, питається дівки, та й дівки й красавиці же,
Питається, питається дівки, ой дівки же красави(ці).

Ой чи жива, чи здорова?
Ой вийдем, ох моя мила, ой моя же чорнобрива,
Вийдем, ох і моя мила, ой моя же чорнобри(ва).

Я й не вийду, я й не стану,
Вишлю сестру, ох і меншу мене, ой тобі на пораду,
Вишлю сестру ох і меншу мене, ой тобі на пора(ду).

В мене сестра менша мене,
Личко біле, ох і чорні брови, ой такі ж, як у мене,
Личко біле, ох і чорні брови, ой такі ж, як у ме(не).

Летіла зозуля, на бережку сіла,
На бережку сіла же, а ой стала же кува(ти).

На бережку сіла та й стала кувати,
Не чуть мого милого же, та й не чуть, не слиха(ти).

Не чуть мого милого, не чуть, не слихати,
На жовтім пісочку а два слідочки зна(ти).

Що первий слідочок коня вороного,
А другий слідочок а й парня молодо(го).

Я піду в лісочок, зорву там листочок,
Буду прикривати же а й милого слідо(чок).

Щоб роса не впала, пташки не бродили,
А мого милого а й краще не люби(ли).

Вони ж полюбили, ще й причарували,
Несолону рибку ой вечерять дава(ли).

Вечеряй, вечеряй, та й не сумнівайся,
А як не жонатий, а й з нами зоставай(ся).

"Єсть у мене жінка ше й діточок двоє,
Ше й діточок двоє, а й чорняві обо(є).

Чорняві хороші, на мене похожі,
А й жінка русява, а й вона ж мені па(ра).

Ой, Боже ж мій, Боже, який я удався,
На чужій сторонці же а й за жінку призна(вся)".