Digital archive of folklore

Горе ж тому ай лебедику ж самому,
Що й поросло ой біле пір'я ой по йому.

Що поросло ай біле пір'я по йому,
То ж не пір'я, то й то дівоцька ой краса.

Ай то дівочая краса,
Ай хіба вчора ой не неділенька була?

Хіба вчора ай не неділенька була?
Що й у дівки ой не розчесана коса.

Що у дєвки ай не розчесана коса,
Чого в дєвки ой позаплакані глаза?

Чого в дєвки ай позаплакані глаза?
Либонь дєвка ой мале дитя та й зродила.

Либонь дівка ай мале дитя зродила,
А й зродивши, ой на Дунай річку ой однесла.

Пливи, пливи, ай мале дитя, Дунайцем,
А я піду ой погуляю ой з молодцем.

Пливи, пливи, ай мале дитя ж, ріками
А я піду ой погуляю ой з дівками.

Да повій, вітер, да буйнесенький
З глибокого яру же,
Прибудь, милой, ой да чорнобривой
З далекого кра(ю).

Да ой рад би я да повівати -
Яр дуже й глибокий,
Ой рад би я до тебе прибути -
Край дуже дальок(ий).

Да глибокі(високі) да явірочки,
Й а ще вищі кручі же,
Ой як мені же ой да й надоєло
Миленького жду(чі).

Да ждала год я, да ждала другий,
Да й не могла дождаться же,
Ой найняла ой да чорний ворон
Листа пересла(ться).

Да летить ворон, да летить чорний,
Та й летючи кряче же,
Передай же ой да тій дівчині,
Хай вона й не пла(че).

Да нехай вона да й не плаче,
А я тут не журюся,
Нехай вона ой да іде заміж,
А я й оженю(ся).

Да ой щоб тебе да й женихала
Лихая й година же,
Як зв'язала ой да білі ручки
Малая дити(на).

Да ізв'язала да білі ручки -
Ніхто й не розв'яже,
Ніхто ж мені ой да молоденькій
Правдоньки не ска(же).

Ой зайди, зайди, ти, місяцю, на ту пору,
Ой прийди, прийди, да мій милой на розмо(ву). (двічі)

Та й прийди, прийди, ти, мій милой, на розмо(ву)
Ой болить, болить, та серденько й за тобо(ю).(двічі)

Що в тебе болить, а мені байдуже,
Було б не любить, да з первого разу й ду(же). (двічі)

Ти мене любив, я в тебе вкохалася,
Ти ж сів, поїхав, да й кому я й остала(ся)? (двічі)

Ти сів, поїхав паровой машиною,
Мене покинув да з малою дитино(ю). (двічі)

Ти сів, поїхав лугами-берегами,
Мене покинув да з лихими ворога(ми). (двічі)

Один місяць сходить, а другий заходить,
Молодий парнішка ой по казармі ходить.

По казармі ходить, остру саблю носить,
Остру саблю носить, ой командіра просить.

«Командире, брате, одпусти додому,
Покинув дівчину, ой не вручив нікому».

Їде козак, їде, ворота минає,
Стоїть його мила, ой слізоньки втирає.

«Ой куди ж ти їдеш, ворота минаєш,
Я ж твоя кохана, ой хіба не впізнаєш?»

«Якби ти кохана, то ти б мене ждала,
А то я за гору – ой ти сина придбала».

«Не сама я дбала – дбали вдвох з тобою,
Хіба ж ти забувся, ой в лузі під вербою».

Ой у лузі та ще й при березі червона й калина,
Породила молода дівчина харо… харошого си(на). (двічі)

Та й де ж вона його породила? ー В зеленій діброві,
Та й не дала тому козакові ни ща… ни щастя й ни до(лі). (двічі)

Та й не дала тому ж козакові ні щастя ж ні долі,
Тільки дала тому (ж) козакові чорні, ой чорнії бро(ви). (двічі)

«Та було б тобі ж, моя рідна мати, тих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати, щастя, щастя й долю да(ти)». (двічі)

Ой у полі полинок, чом не стелисся?
Молодий пареньок, чом не женисся? (двічі)

Чи тобі, полинок, в полі росту нема?
Чи тобі, пареньок, в селі дівки нема? (двічі)

“Ой нема, ой нема, ох, тільки Галя одна,
Тільки Галя одна, та й ту звів я із ума. (двічі)

А я звів її з ума, ох, а сам сів на коня,
А сам сів на коня: “Прощай, Галочко моя!” (двічі)

І шумить, і гуде, ой, край віконечка,
“Вийди, Галю моя, й до світ сонечка!” (двічі)

“Ой не вийду я, ох, ти ж покинув мене,

Ти ж покинув мене, не вертайся до мене. (двічі)

Ти ж покинув мене, ох, не єдиночку,
Ти ж покинув мене, ще й дитиночку!” (двічі)

По базарю ж та й ходила,
Та двох купчечків любила,
Вон да двох купчечків любила.

Двох купчечків а й любила же,
А й двох синочків зродила,
Вон да двох синочків зродила.

Двох синочків а й зродила,
А в лавочку ступила,
Вон да й у лавочку ступила.

У лавочку та ступила,
Китаєчку купила,
Вон да китаєчку купила,

Китаєчку та й купила,
Своїх діток сповила,
Вон да своїх діток сповила.

Своїх діток та й сповила,
Та й на Дунай однесла,
Вон да та й на Дунай однесла.

Та на Дунай однесла,
Та в карабель поклала,
Вон да та в карабель поклала.

(А ти новий карабель,
Колиши моїх дітей,
А ти, жовтенький пісок,
Нагодуй моїх діток,
А ти густенький очерет,
Колиши моїх дітей.
Заріклася удова,
На двадцять год води брать,
А в двадцятому году,
Іде вдова по воду,
Стала вдова воду брать,
Став карабель припливать,
Один сидить читає,
Другий сидить співає,
І в вдовоньки питає,
Удовонько молода,
Чи ти підеш за меня?
Я сама за тебе йду,
За другого доч даю,
Які ж тепер попи стали,
Що сестру з братом ізвінчали?
Іди, сестро, горою,
А я піду другою,
Будуть люди ....вати,
Будуть з нас гріхи збирати.)

Ой у полі криниця бездонна, (двічі)

А в криниці водиця холодна, (двічі)

А в козака дівчинонька одна. (двічі)

Їхав козак із Дону додому, (двічі)

Зустрів милу з дитям на порозі. (двічі)

“Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива. (двічі)

Чия в тебе на руках дитина?” (двічі)

“Була в мене циганочка вранці, (двічі)

Та й забула це дитя на лавці”. (двічі)

“Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива, (двічі)

Що у тебе циганська дитина. (двічі)

У циганів дитина чорнява, (двічі)

А у тебе дитина білява”. (двічі)

“Ходім, милий, із сіней у хату, (двічі)

Буду тобі всю правду казати.(двічі)

Був у мене козак аж дві ночі, (двічі)

Він оставив свої карі очі”. (двічі)

Вийняв милий довгую нагайку (двічі)

Та бив милу з вечора до ранку. (двічі)

На могилу тихий вітер віє,
Там Микола пшениченьку сіє,
Там Микола пшениченьку сіє. (двічі)

Ой він сіє, у краю не доходе,
Як до його дівчина приходе,
Як до його дівчина приходе. (двічі)

“Ой Миколо, ти добрий гайдаре,
Виводь мене з зеленого гаю,
Виводь мене з зеленого гаю. (двічі)

Виводь мене з зеленого гаю,
Бо їй-Богу, доріжки не знаю,
Бо їй-Богу, доріжки не знаю”. (двічі)

“Ой якби ти доріжки не знала,
То ти б мене гайдаром не звала ,
То ти б мене гайдаром не звала!” (двічі)

Та й дав мені волів подержати,
А сам пішов доріжку шукати,
А сам пішов доріжку шукати. (двічі)

Підвів мене під білу березу,
Та й звів з ума, не п’яну, тверезу,
Та й звів з ума, не п’яну, тверезу. (двічі)

На могилу тихий вітер віє,
Там Микола пшениченьку сіє,
Там Микола пшениченьку сіє. (двічі)

Ой він сіє, у край не доходе,
Як до його Маруся приходе,
Як до його Маруся приходе. (двічі)

Як до його Маруся приходе,
Ще й малую дитину приносе,
Ще й малую дитину приносе. (двічі)

“Ой Миколо, який ти дурненький,
Подивися, який син гарненький!
Подивися, який син гарненький!” (двічі)

Ой не співайте, півниченьки, не вкорочайте ночі,
Ой бо ще ж мої та й не виспались гарнесенькі очі. (двічі)

Тоді мої очі спали, ручки спочивали,
Ой як була я та малесенька, любові не знала. (двічі)

Світи, світи, місяченьку, присвіти хатину,
Ой там дівчина, та й Марусина, колише дитину. (двічі)

Спи, дитя, моє кохане, карі оченята,
Ой де ж ми дінемося з тобою, що в нас чужа хата? (двічі)

Де ж та нива колосиста, що нас прогодує?
Ой де ж батько ції дитини, що зодягне, згодує?

Ти, дівчино, благородна,
Ой не влюбляйся та й в козаченька - будеш вольна.

Я й любила, любить буду,
Ой надіюся та й не боюся, за ним буду.

Надіялась, не боялась,
Ой оженився та й козаченько, я й осталась.

Не сама я зосталася,
Ой єсть у лузі та й кущ калини, розцвілася.

На калині, на вітині,
Ой колихала та й Марусина дві дитині.

Колихала, розмовляла,
Ой коло неї та й рута-мʼята присовʼяла (двічі)

Ой у лузі, та й ще при березі черво-, червона калина (двічі).

Спородила й молода дівчина хоро-, хорошого сина (двічі).

Коли ж вона його спородила в зеле-, в зіленій діброві (двічі).

Калино-малино, чом не розцвітаєш?
Молода дівчино, гей, чом стоїш думаєш? (двічі)

Я стою, думаю, ше й думати буду,
Полюбила парня, гей, повік не забуду. (двічі)

А в неділю вранці ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький, гей, по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в руках шаблю носе,
В руках шаблю носе, гей, командіра просе. (двічі)

Пане командире, відпусти додому,
Покинув дівчину, гей, сам не знаю кому. (двічі)

Відпускаю тебе та ще й не самого,
Доручаю тобі, гей, коня вороного. (двічі)

Коня вороного, ще й нове сідельце,
Поїзжяй до двору, гей, розвеселяй серце. (двічі)

А козаче їде, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

Ой куда ти їдеш, ворота минаєш?
Я ж твоя кохана, гей, хіба ти не знаєш? (двічі)

Якби ти кохала, ти б мене кохала,
Я за гору скрився, гей, ти з другим стояла. (двічі)

Я й за гору скрився, ти з другим стояла,
А за другу скрився, гей, ти сина придбала. (двічі)

Ой не сама я дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, гей, в лузі під вербою. (двічі)

Світи, світи, місяцю, ти, місяцю ясний,
Ше й… ше й полуночна ой зоря. (двічі)

Просвіти та милому дорожку,
Бу… буде милой о… ой од’їжджать. (двічі)

Од’їжджає, мене покидає,
Зо… зостаюся жи си… ой сирота. (двічі)

Сирота я, братця, ж неякая,
Ні… ні дєвушка жи, ні… ой ні вдова. (двічі)

Ні дєвушка, братця, ж ні вдова я,
По… покритушка жи мо… ой молода. (двічі)

Тиха, тиха на дворі погода,
Нема мого милого з похода,
Нема мого милого з похода.

А ще тихша погодонька буде,
Як мій милой з похода прибуде,
Як мій милой з похода прибуде.

Іде милий, іде й у дорозі,
Стоїть мила з дитям на порозі,
Стоїть мила з дитям на порозі.

– Здраствуй, мила, здраствуй, чорнобрива,
Чия в тебе на руках дитина?
Чия в тебе на руках дитина?

(– Проходила циганочка вранці,
Та й забула дитину на лавці.

– Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не такая циганська дитина.

У циганів дитина чорнява,
А у тебе на руках білява.

– Ходім, милий, ходімо до хати,
Буду тобі всю правду казати.

– Ночував у мене козак аж три ночі.
Та й оставив свої карі очі.

– Ходім, мила, ходімо до хати,
Буду тебе, мила, катувати.)

Що й учора за неділенька була,
Що дівчина на улиці не була.

Шо дівчина ой на улиці не була,
Мабуть, вона ой мале дитя зродила.

Мабуть, вона ой мале дитя зродила,
А, зродивши, а й к Дунаєчку однесла.

«Пливи, пливи, ой, мале дитя, ріками,
А я піду ой погуляю з дівками.

Пливи, пливи, ой, мале дитя, ставками,
А я піду ой погуляю з парубками.

Було б гулять ой, як заплетена коса,
А тепер же ой розпущьоні волоса.

А тепер же ой розпущьоні волоса,
Не слухала ой ні матінки, ні отца.

Не слухала ой ні матінки й ні отца,
Послухала ой Ванюшу, подлеця.

Я думала, ой що й Ванюша парочка,
Коли вона ой по всім світу славочка.

Я ж думала,а й шо Ванюша чоловік,
Він на мене ой тяжку славу наволік».

Ой горе жити лебедику самому,
Що поросло біле пір’я по йому.

Що поросло біле пір’я по йому,
То ж не пір’я, то дівочая краса.

Чого в дівки незаплетена коса?
Либонь дівка на вулицю ходила.

Либонь дівка на вулицю ходила,
Либонь дівка мале дитя родила.

А зродивши, в китаєчку поклала
І на Дунай-річку однесла:

«Пливи, пливи, моє дитя, за водой,
А я піду вслід, плачучи за тобой.

Пливи, пливи, моє дитя, ріками,
А я піду в сад гуляти з дівками».

Калина-малина, чом не розцвітаєш?
Молода дівчіна, ой, чом стоїш, думаєш? (двічі)

"Я стою, думаю, ще й думати буду,
Любила козака, ой, повік не забуду". (двічі)

А в неділю вранці, ще й сонце не сходе,
А вже мій миленький, ой, по казармі ходе.(двічі)

По казармі ходе, в руках саблю носе,
В руках саблю носе, ой, командіра просе. (двічі)

"Командіре, брате, отпусти додому,
Покинув дівчину, ой, сам не знаю кому". (двічі)

"Отпущу додому, тільки не самого,
Дам я тобі друга, ой, коня вороного". (двічі)

Милий з війська їде, ворота минає,
А дівчина стоїть, ой, сльозоньки втирає,
А дівчина стоїть, ой, сльози витирає,

"Куда, милий, їдеш, ворота минаєш,
Я ж твоя кохана, ой, хіба ж ти не знаєш? (двічі)

Якби ти, кохана, то ти б мене ждала,
Як за гору скрився, ти сина придбала,
Як за гору скрився, ой, ти сина придбала.

Не сама ж я дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, ой, в лузі під вербою. (двічі)

Ой ковалю, коваль, коваленку. (двічі)

Чом не куєш рано-пораненько? (двічі)

Чи й у тебе жиліза немає? (двічі)

Єсть у мене жиліза доволі. (двічі)

Єсть у мене дівка до любови. (двічі)

(Вона ж мені слави наробила.

Вона мені дитя породила,
А співночі в криниці втопила.
Пошли, Боже, снігу і морозу,
Щоб не знали сусіди й вороги,
Щоб не знали, куди я ходила,
Щоб не знали, кого я любила.
Я ж любила козацького сина,
Я ж думала, що він син козацький,
А він, сукин син, циганський.)

Ой ковалю, коваль, коваленко,
Чом не куєш рано-пораненько?

Чи й у тебе жиліза немає,
Чи й у тебе сталі не хватає?

Єсть у мене жилізо і сталі,
Єсть у мене дочка Катерина.

Єсть у мене дочка Катерина,
Вона ж мені слави наробила.

Вона ж мені слави наробила,
Опівночі дитя породила.

Із півночі сина породила,
До схід сонця в море й утопила.