Ой пряла б я куделицю

Так соберемося гулять, молодицями ж уже були. Соберемося гулять. Музика ж не в каждого була. То ми музику свою сами робили, музику. Беремо рубель, той, шо бельйо раньше катали, от знаєте. Становимось або до ослона, або до якої лавки, і тим рублєм гиркаємо, во. А другі там вибивають яке-небудь, чи в яку, щоб звонке було, чи в яку кришку, чи в яке ведро, вибивають. А ми було співаєм і танцюють усі, круг.

Моя мила по базару походила,
Ох, і за три дєнєжки куделицю купила.

Положила куделицю на полицю,
Ох, і сама пошла до сусіда, до Мосія, на весілля, на бесєдушку гуляти.

Да й недовго я в сусіда й у Мосія на весіллі, на бесєдушкі гуляла,
Ох, і три недільки я в сусіда й у Мосія на весіллі, на бесєдушкі гуляла.

(А тут уже ж ногами вибивають.)

Три ниточки тонесенькі, рівнесенькі, гладесенькі виводила,
Ох, і так і свого миленького голубчика сизенького розбудила.

Да встань, да встань, мій миленький, голубчику сизесенький, прочутися,
Ох, і да на мої мозоліньки кров’яниї, як цибуля, подивися.

(І оце все танці, пляски було такі, шо ой-йо-йой).

Як поїхав Халимон у поле й орати, (двічі)
Халимонова жена начала гуляти. (двічі)

Гуляла, гуляла та й не обпилася,
Наварила горщок каші, в поле потряслася.

Як начав же Халимон та жінку учити,
Запріг у борону, начав волочити. (двічі)

Випріг із борони та запріг у рало,
«Ой цоб, моя мила, ще й додому рано». (двічі)

Приїхали додому – велика калюжа,
Розсердилася жінка на мужа.

Розсердилася жінка на мужа,
Полізла ж на піч, як будто не здужа.

«Вставай, вставай, мила, я приніс же пива»,
«Ой цур тобі, пек, я не буду жива».

«Вставай, вставай, мила, я приніс горілки»,
«Ой цур тобі, пек, шукай собі жінки».

«Вставай, вставай, мила, я приніс дубину,
Ще й сукувату та на твою спину».

«Пошли тобі, Господи, здоров’ячко з неба,
Що ти догадався, чого ж міні треба».