​Мене мати спородила

Ой там на торжку ж, на базарі, жінки ж чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам.

Із лик матузок я зсукала, взяла свого ж миленького налигала,
Та й повела на базарь, до терниці прив’язала. (двічі)

Як наїхало ж купувати, як наїхало ж купувати,
Стала думать і гадать, що за цього мужа дать? (двічі)

Ой за цього ж мужа треба дати, ой за цього ж мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

Ой стала ж я, подумала: «Чи з кіньми водиться, чи міні з грішми носиться?»
«А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий він для мене пригодиться». (двічі)

“Як піду я понад лугом, ну-да-я, ну-да-я,
Де мій милий оре плугом, рудая, рудая! (двічі)

Понесу я йому їсти, ну-да-я, ну-да-я,
Чи не скаже мені сісти?” рудая, рудая! (двічі)

“Що сидиш, чому не ореш? ну-да-я, ну-да-я,
Чом до мене не говориш?”, рудая, рудая! (двічі)

“А я сиджу та думаю, ну-да-я, ну-да-я,
Що рудую жінку маю, рудая, рудая!” (двічі)

Ой пряла б я куделицю, головка болить,
Ой пила б я горілочку, милий не велить. (двічі)

Як поїхав мій миленький по сіно у степ,
А я тую куделицю да й об землю геп. (двічі)

Лежить моя куделиця, да ще й надулась,
А я пошла горілочки да ще й напилась. (двічі)

Як приїхав мій миленький з степу до двора,
Да й питає малих діток, де мати була. (двічі)

У шиночку батько милий, матінка була,
Вчора пропила корову, сьогодні − вола. (двічі)