Digital archive of folklore

Косарі косят, а вітер повіває,
Шовкова й трава й на косу й налягає.

Шовкова трава на косу налягає,
Поміж той травой галочка й пролітає.

Галочка моя, галочка чорненькая,
Скажи, галочка, де моя й миленькая?

А твоя мила у лузі над водою,
Умивається дрібною й сльозою.

Умивається дрібною й сльозою,
Витирається шовковою хустиною.

Ой за лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Брала вона, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить.

Кинув косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку.

А сам пішов додомоньку, (двічі)
Схилив на стіл голівоньку.

Схилив на стіл голівоньку, (двічі)
Та й задумав про вдівоньку.

«Позволь, мати, вдову брати, (двічі)
Перестану пить-гуляти».

«Не позволю вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати.

Зчарувала мужа свого, (двічі)
Причарує й сина мого». (двічі)

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька воликом чорненьким. (двічі)

Орала, орала, не вміла гукати,
Та й найняла козаченька на скрипоньку грати. (двічі)

Козаченько грає, бровами моргає,
Вража матір його знає, на що він моргає. (двічі)

Чи на мої воли, ой чи на корови,
Чи на моє біле личко, чи на чорні брови? (двічі)

Воли та корови усі поздихають,
Біле личко, чорні брови повік не злиняють. (двічі)

Віє вітер, та віє вітер, ой віє, повіває.
Ой мати дочку, ой про життя пита(є).

Мати дочку, ой мати дочку, ой про життя питає.
Ой спитай мати, ой сірого й утя.

Спитай мати, та й спитай мати, ой сірого й утяти.
Ой сіре й утя, ой на морі ночу(є).

Сіре вутя, ой сіре вутя, ой на морі ночує,
Ой воно моє, ой все горичко чує.

Перве горе, та перве горе – ой свекруха лихая.
Ой друге горе – ой дитина мала.

Друге горе, та друге горе – ой дитина малая.
А третє горе – ой мій милий ревнив(ий).

Ой сам їде, та ще й сам їде, ой у поле орати,
А мене бере, ой волів поганять.

Ой гей, воли, та ой гей, воли, ой всі гили поломили,
Ой пройшли мої, ой літа молодії.

Ой гей, воли, та ой гей, воли, ой чиї же круторогі,
Ой помняли мої, ой личко ж і чорні брови.

Ой у полі, в полі та буйний же вітер віє,
Ой там удівонька та пшениченьку сіє. (двічі)

Ой уроди, Боже, та пшениченьку яру,
На вдовиних ой, малих же діток, ще й на вдовину славу. (двічі)

Ой ще ж удівонька та додому ж не дійшла,
А вже ж люди кажуть, шо пшениченька зійшла. (двічі)

Ой ще й удівонька та на лавку ж не сіла,
А вже ж люди кажуть, шо пшениця поспіла. (двічі)

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора була чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла волочила, (двічі)
Слізоньками примачи(ла).

Летить (в)орон чорний, кряче, (двічі)
Чого бідна вдова плаче?

Як же мені не плакати, (двічі)
Прийшла зима – нема хат(и).

Ой, братіку-соколочку, (двічі)
Возьми мене на зимоч(ку).

Буду, брате, догождати, (двічі)
Діток з хати виганять.

Ідіть, діточки, з хати, (двічі)
Сіда дядько обідать.

Не так дядько, як дядина, (двічі)
Сичить вона як гади(на).

Пішли дітки обнялися, (двічі)
Слізоньками облились.

Вставай, тату, вставай з ями, (двічі)
Горе жити нашій ма(мі).

Живіть, дітки, як живеться, (двічі)
Батько з ями не вернеть(ся).

Якби черепеньки горілки повненькі,
То я б напилася та й не журилася. (двічі)

Чі горілку пити, чі діло робити?
Зложу своє діло, нехай на Петрівку! (двічі)

Та й зложу своє діло, нехай на Петрівку,
Соберу дітей в торбу та й піду в мандрівку. (двічі)

Вийду на могилу, розшморгну торбину,
Дивуйтеся, люди, що з цих дітей буде. (двічі)

Що два сина оре, чотири волоче,
А двєнадцять дочок зайняли ланочок. (двічі)

Ой там на торжку ж, на базарі, жінки ж чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам.

Із лик матузок я зсукала, взяла свого ж миленького налигала,
Та й повела на базарь, до терниці прив’язала. (двічі)

Як наїхало ж купувати, як наїхало ж купувати,
Стала думать і гадать, що за цього мужа дать? (двічі)

Ой за цього ж мужа треба дати, ой за цього ж мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

Ой стала ж я, подумала: «Чи з кіньми водиться, чи міні з грішми носиться?»
«А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий він для мене пригодиться». (двічі)

Ой з-за гори, гори та й буйний вітер віє,
Ой там одівонька та й пшениченьку сі(є).

Ой посіявши, та й стала й волочити,
А заволочивши, стала Бога й проси(ти).

"Ой уроди, Боже, та й пшениченьку яру,
На вдовиних діток ще й на вдовину до(лю).

(А ще одівонька та й додому не дійшла,
А вже кажуть люди, що пшениченька зійшла.

Ой ще одівонька та й на лавку не сіла,
А вже кажуть люди, що пшениченька поспіла.)

Ой з-за гори, гори та й буйний вітер віє,
Ой том удівонька та пшениченьку сіє. (двічі)

Ой сіяла-сіяла та й стала волочити,
А, заволочивши, стала Бога просити. (двічі)

Косарі косять, а вітер повіває,
Шолкова трава на косу ж налягає.

Шолкова трава й на косу налягає,
Проміж той травой галочка ж пролітає.

Проміж той травой галочка ж пролітає,
Скажи, галочка, й де ж моя милая?

Скажи, галочка, й де ж моя милая?
Твоя милая в лузі над водою.

Твоя милая, в лузі над водою,
Умивається горючею сльозою.

Умивається й горючею сльозою,
Утирається вишитою хустиною.

Утирається вишитою хустиной,
Вихваляється й невірною дружиною.

Вихваляється й невірною дружиною,
Ой, Боже, Боже, коли той вечір буде?

Ой Боже, ой Боже, коли той вечір буде,
Коли ж про мене люди наговоряться?

Ой не так люди, як нерідная мати,
Кладе сироту не вечерявши спати.

Кладе сироту й не вечеряти спати,
Не вечеряла й не буду я й снідати.

Не вечеряла й не буду я снідати,
Пусти сироту й матінку ж одвідати.

Косарі косять, а вітер повіває,
Шовкова трава на косу же наляга(є).

Шовкова трава на косу налягає,
З-під тії трави галочка же виліта(є).

Галочка моя, галочка чорненькая,
Скажи, галочка, й де ж моя і миленька(я).

А твоя мила у лузі над водою,
Умивається дрібною же сльозою.

(Витирається вишитой хустиною,
Вихваляється вірною дружиною.)

Поза лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала-вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

«Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати». (двічі)

«Не дозволю вдову брати,» (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)
Причарує й сина мого». (двічі)

Поза лужком зелененьким, (двічі)

Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)

Тонкий голос подавала. (двічі)

Ой там Василь сіно косе, (двічі)

Тонкий голос переносе. (двічі)

Кинув косу додолоньку, (двічі)

А сам пішов додомоньку. (двічі)

Вийшла з хати стара мати, (двічі)

Стала Василя питати: (двічі)

“Ой Василю, ти мій сину, (двічі)

Чом ти не пʼєш, не гуляєш?”. (двічі)

“Позволь, мати, вдову взяти? (двічі)

Тоді будем пить, гуляти”. (двічі)

“Не дозволю вдову брати, (двічі)

Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)

Причарує сина мого!”. (двічі)

“А я чарів не боюся, (двічі)

Та й на вдові й оженюся!”. (двічі)

Як піду я понад лугом, ой як піду я понад лугом,
Ой оре милой ой своїм плу(гом).

А він оре та й гукає, а він оре тай гукає,
Чужа мила ой поганя(є).

(Чужа мила погонила, ой чужа мила погонила,
Своя їсти варила.)

Як понесу йому їсти, як понесу же йому їсти,
Та й чи не скаже ой милой сі(сти)?

Вже наївся, вже напився, вже наївся, вже напився,
Ой на борозду ой похили(вся).

(Чого лежиш, що думаєш?
чому не пйєш, не гуляєш?)

А я лежу та й думаю, а я лежу та й думаю,
Ой нехорошу ой жінку ма(ю).

(Що товариш хужій мене, що товариш хужій мене,
А жінка краще, ніж у мене.

А в мене руда та погана, а в мене руда та погана,
Чорнявого сподобала.

А я брови в сажу вмажу, а я брови в сажу вмажу,
І з чорнявим спати ляжу.

А русява приберуся, а русява приберуся,
І на чорнявих придивлюся.

А я руда препогана, а я руда препогана,
Я й до плуга та й до рала.

Я й до плуга та й до рала, я й до плуга та й до рала,
Та до пана генерала.

По-за лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косе, (двічі)
Тонкий голос переносе. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

Вийшла мати із кімнати, (двічі)
Стала Василя питати: (двічі)

“Чому лежиш та й думаєш? (двічі)
Чому не п’єш, не гуляєш?” (двічі)

“Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Тоді будем пить-гуляти.” (двічі)

“Не дозволю вдови брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)
Причарує сина мого”. (двічі)

Поза лугом зелененьким,
Поза лугом зелененьким,
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала,
Вона брала, вибирала,
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить,
Там Василько сіно косить,
Тонкий голос переносить. (двічі)

Бросив косу додолоньку,
Бросив косу додолоньку,
А сам пішов додомоньку. (двічі)

“Дозволь, мати, вдову взяти,
Дозволь, мати, вдову взяти,
Буду я її кохати”. (двічі)

“Не дозволю вдову брати,
Не дозволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати”. (двічі)

...............................
Та посилає ой пан-хазяїн,
А й у поле й орати.

Ой у поле орати,
Та дає йому ой пару волів
Ше й батіг поганяти.

Ше й батіг поганяти,
Та оре наймит, та оре бідний,
Ой на шлях поглядає.

Ой на шлях поглядає,
Та усі люди а обід несуть,
А хазяйки немає.

Ой хазяйки немає,
Та доора…

Вой да й в нас партія невеличка,
Гей, гей, гей, гей,
В нас партія невеличка,
Полтораста чоловічка всєх.

Вой да й ми подходим к кабаку да,
Гей, гей, гей, гей,
Ми подходим к кабаку да,
Лежить шинкар на боку да спить.

Вой да й уставай, шинкар, з постелі,
Гей, гей, гей, гей,
Уставай, шинкар, з постелі,
Бо наробимо потєрі ми.

Вой да й виганяла я скотину,
Гей, гей,гей, гей,
Виганяла я скотину
На широкую долину пасть.

Вой да й сама сіла под горою,
Гей, гей, гей, гей,
Сама сіла под горою,
Говорит солдат зо мною рєчь.

Вой да й ви, солдати молодії,
Гей, гей, гей, гей,
Ви солдати молодії,
У вас кудрі завивнії в всєх.

Вой да й ми на то кудрі кудрєлі,
Гей, гей, гей, гей,
Ми на то кудрі кудрєлі,
Шоб нас дєвочки любили всєх.

Вой да й кудрі виться перестали,
Гей, гей, гей, гей,
Кудрі виться перестали,
Дєвки любить нас не стали всєх.

На речке же, на кладке ж да гуляли гусарки,
Е, ох ляли-лёли, да гуляли гусарки.

Гуляли гусарки, молодые солдатки,
Е, ох ляли-лёли, молодые солдатки.

А там девка мыла, звонко колотила,
Е, ох ляли-лёли, звонко ж колотила.

Звонко ж колотила, чисто й полоскала,
Е, ох ляли-лёли, чисто й полоскала.

Чисто ж полоскала, в чистом полю слала,
Е, ох ляли-лёли, в чистом полю слала.

В чистом полю слала, в поле при дороге,
Е, ох ляли-лёли, в поле ж при дороге.

В поле ж про дороге, при белой берёзе,
Е, ох ляли-лёли, при белой берёзе.