Як піду я понад лугом, ну-да-я, ну-да-я

Край мій териконів, рідний мій Донбас,
В степових просторах там телят я пас.

Та щоб не бемекало, я співав їм бас,
Та щоб не скиглило, заводив я джаз.

Ой любий мій краю мій, милий мій Донбас,
Цоб-цобе, краю мій, там телят я пас.

А до перукарні я зайшов голиться,
Там мене подряпала лихо-учениця.

Я сиджу ридаю, біжить же з мене кров,
А ця дівка каже : “Цитьте, я стажор!”.

Надіслав я картку до своєї хати,
Поруч із козлом своїм був на ней я знятий.

Написав на картці, щоб родина знала:
“Любі мої дітки, я на картці справа”.

Мене мати спородила, (двічі)
Три городи наділила,
Гуляю я,
Ей, гуляю я.

Три городи обробила, (двічі)
Одна диня уродила,
Гуляю я,
Ех, гуляю я.

Як повезла продавати, (двічі)
Да й не знаю, шо казати,
Гуляю я,
Ех, гуляю я.

Пока люди цену склали, (двічі)
А цигани диню вкрали,
Гуляю я,
Ех, гуляю я.

Приїжаю я до хати, (двічі)
Да й не знаю, шо казати,
Гуляю я,
Ей, гуляю я.

Свині в хаті подривають, (двічі)
Кури хату підмітають,
Гуляю я,
Ей, гуляю я.

На городі качки в’ються, (двічі)
А за мене хлопці б’ються,
Гуляю я,
Ех, гуляю я.

Не бийтеся, нема за що, (двічі)
Хоч красива, но ледаща,
Гуляю я,
Ех, гуляю я.

«Ой підемо, мила, підемо, підемо,
Ой підемо, мила, в поле жито жати»,
«Ой хоч піду, жати я не буду,
Зроби мені холодок – я лежати буду». (два останні рядки двічі)

(«Ой підемо, мила, підемо, підемо,
Ой підемо, мила, в поле гречку жати»,
«Ой хоч піду, жати я не буду,)
Бо та гречка чорна, а я не моторна». (два останні рядки двічі)

«Ой підемо, мила, підемо, підемо,
Ой підемо, мила, буряки сапати»,
«Ой хоч піду, сапати не буду,
Буряки в долині, болить мене в спині». (два останні рядки двічі)

«Ой підемо, мила, підемо, підемо,
Ой підемо, мила, принесем відерце»,
«Ой хоч піду, а нести не буду,
Бо важке відерце, болить в мене серце». (два останні рядки двічі)

«Ой підемо, мила, підемо, підемо,
Ой підемо, мила, до кума гуляти»,
«Ой дай, Боже, сто років прожити,
Через день, через два до кума ходити». (два останні рядки двічі)

(Вот так!)