​Чому бджоли не йдуть в поле?

Ой піду я лугом, лугом, нуда-я, нуда-я,
Там мій милий оре плугом, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Понесу я йому їсти, нуда-я, нуда-я,
Чи не скаже мені сісти, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Він наївся, він напився, нуда-я, нуда-я,
Та й на ріллю повалився, нуда-я, нуда-я. (двічі)

– Чого лежиш, чом не ореш, нуда-я, нуда-я,
Чом до мене не говориш, нуда-я, нуда-я? (двічі)

– А я лежу та й думаю, нуда-я, нуда-я,
Що погану жінку маю, нуда-я, нуда-я. (двічі)

– Який тобі дідько винен, нуда-я, нуда-я,
Що ти гарний, чорнобривий, нуда-я, нуда-я. (двічі)

А я руда вродилася, нуда-я, нуда-я,
Чорнявому судилася, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Не сватав ти мене вночі, нуда-я, нуда-я,
Не вилізли ж тобі очі, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Кури мої кури, кури-чобатури,
Якби мені того чоловіка, твоєї натури! (двічі)

Попироси не курив, водочки не нюхав,
Чужих жінок не любив, одну мене слухав! (двічі)

Ой, дай мені Боже, вечіра діждати,
Та й пішла б я до куми новості взнавати. (двічі)

Як пішла я до куми, стала під стіною,
А мій милий, чорнобривий говорить з кумою. (двічі)

Несе кума чарку, ще й курячу лапку,
А я цього не стерпіла та й вибила шибку. (двічі)

Тай пішла додому, зразу заболіла,
Та й білою хустиною голівку накрила. (двічі)

Прийшов милий вранці: “Коли заболіла?”,
“Ще учора із вечора, як шибка летіла.” (двічі)

Дощик накрапає, дощик накрапає на білу березу,
А я миленькому, а я миленькому сорочку мережу. (двічі)

Дощик накрапає, дощик накрапає – є над чим журитись.
Не хоче мій милий, не хоче мій милий на мені женитись. (двічі)

А я миленького, а я миленького женила, женила.Нове коромисло, нове коромисло на ньому побила. (двічі)

Дощик накрапає, дощик накрапає – зморосило рясно.
Коханнячко прийде, коханнячко прийде, як сонечко ясне. (двічі)