Ой на горі, на високій

Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить. (двічі)

Не ходи, козаче, не ходи до мене,
Бо любов не вірная, ой, не візьмеш ти мене. (двічі)

Не дозволить мати невісточку брати,
Візьму за рученьку, ой, приведу до хати. (двічі)

Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить! (двічі)

Іще сонце не заходило та й зробилась темнота.

Та й робилась темнота,
Та не щаслива та дівчина, котра любе козака.

Котра любе козака,
Та козак їде в чисте поле, зостаюся я й сама.

Зостаюся я сама,
Та зостаюся я й сама, я й сама, ні дівчина, ні вдова.

Ні дівчина, ні вдова,
Та ні дівчина, ні вдова, ні вдова – накриточка ж молода.

Ой сиділа дівчина край віконця,
Виглядала дівчина чорноморця: (двічі)

«Чорноморець, мамєнька, чорноморець,
Вивів мене босую на морозець. (двічі)

Вивів мене босую та й питає:
«Чи є мороз, дівчино, чи немає?». (двічі)

«Ой немає морозу, тільки одна роса,
Бо я цілу ніченьку стою боса». (двічі)

Простояла ніченьку, та й байдуже,
Бо я чорономорчика люблю дуже. (двічі)

«Ой куди ж ти, моя доню, дивилася,
Що ти в чорноморчика влюбилась?». (двічі)

«Я дивилась, мамєнька, на кімнати,
Я думала, мамєнька, панувати. (двічі)

Я думала, мамєнька, панувати,
Довелося, мамєнька, горювати. (двічі)

Довелося, мамєнька, горювати,
В чистому полечку жито жати. (двічі)

В чистому полі жито жати,
Ще й малу дитиночку колихати». (двічі)