​Один місяць сходить, а другий заходить

Ой на горі, на високій, кучерявий дуб стояв.
Під тим дубом кучерявим козак дівку вговоряв. (двічі)

Вговоряв він, умовляв він, сів на коня, поїхав.
Будь здорова, чорноброва, бо я їду за Дунай. (двічі)

Він поїхав, ще й приїхав, – “Здрастуй” – мені не сказав.
Ще й по прєжнєй, по любові, правой ручки не подав. (двічі)

Скакав козак через долину, через кавказскіє края. (двічі)

Кольцо козачка подарила, когда козак ішов в поход. (двічі)

Она дарила, говорила, шо через год буду твоя. (двічі)

От третій год тому проходить, козак в деревню прискакав. (двічі)

Навстреч єму ідьот старушка, і шепотліво говорит: (двічі)

«Зачем, зачем, козак стрємісся, напрасно гониш ти коня? (двічі)

Твоя красотка ізменила, другому щастє отдала.» (двічі)

Ой пішов я до дівчини на пораду в сад:
«Люблю тебе щирим серцем, так не можу взять!»(двічі)

«Бо не велять батько й мати тебе, й бідну, брать,
Посилають на Вкраїну багачку шукать!» (двічі)

«Ой, об’їхав усі села і всі города,
Та й не знайшов краще тебе, як ти, сирота.» (двічі)

А в неділю, рано-вранці всі дзвони ревуть,
Молодую дівчиноньку до гроба ж несуть. (двічі)

Молодую дівчиноньку й до гроба ж несуть,
Молодого козаченька під руки ведуть. (двічі)

«Розступіться, добрі люди, дайте мені стать,
Хоч неживу поцілую, бо будуть ховать.» (двічі)

Опустили труну в яму, стали загортать,
Молодого козаченька стали одливать. (двічі)

Іде козак дорогою й спотикається,
Стоїть батько у воротіх, насміхається. (двічі)

Стоїть батько у воротіх, насміхається:
«За ким, за ким, мій синочку, побиваєшся?» (двічі)

"Ой, бодай же, старий батьку, віку не дожив,
Як ти мене з дівчиною навік розлучив!" (двічі)