Іще сонце не заходило

Та ще сонце не заходило,
Як зробилась темнота.

Як зробилась темнота,
Та нещаслива та дівчина, котра любить козака.

Котра любить козака,
Та козак їде в чисте поле, зостаюся я й сама.

Зостаюся я й сама,
Та зостаюся я сама, не дівчина й не вдова.

Не дівчина й не вдова,
Та й не дівчина й не вдова, рекрутонька й молода.

Рекрутонька й молода,
Та вийшла дівка за ворота, за новиє й ворота.

За новиє ворота,
Та випустила канарейку з-під правого рукава.

З-під правого рукава.
Ой лети-лети, канарейка, вгору, вгору висака.

Та ще сонечко не заходило, як зробилась темнота,
Та нещаслива та дівчина, ой котра любить козака.

Котра любе козака, ох,
Та козак їде в чисте поле, зостаюся я й сама.

Зостаюся ж я й сама, ох,
Та зостаюся я сама, ой да, ой не дівчина, не вдова.

Ой піду я в село (весело) вулицею,
Ой чи не стрінуся (с тею) свею Марусею.

А як зустрінуся, еей, та й поцілуюся:
“Ой бувай здорова, моя, моя чорноброва.

Ой бувай здорова, еей, моя чорноброва.
Бо я одїжаю в край си…, в край синього моря”.

Козаченько їде, еей, на конику в’єцця,
Молода дівчина з коза…, з козака смієцця.

“Не смійся дівчино, еей, не смійся ти з мене,
Не одну я нічку ночу…, ночував я в тебе.

Не одну я нічку, еей, ночував я в тебе,
Не одну вечерю вече…, вечеряв я в тебе.

Вечерю вечеряв, еей, в сінях на порозі,
Вечерю вечеряв, два бі…, два білих пироги.

А в первім пирозі – зеленая рута,
А в другім пирозі – звита…, звитая гадюка.

Од зеленой рути, еей, та й найдуться ліки,
Од звитой гадюки пропав, пропав я навіки”.

Ішли воли, воли із діброви, а овечки з поля,
Розмовляла молода й дівчина з козаченьком стоя. (двічі)

«Та й куди їдеш, їдеш-од’їжаєш, сизокрилий орле?
А хто ж мене, молоду й дівчину, та й в вечір пригорне?» (двічі)

«Пригортайся, молода дівчино, іншому такому,
Та й не кажи отієї правди, що мені самому.» (двічі)

Ой дощ іде, дощ іде, до берези липне,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (двічі)

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Більш до тебе не прийду, бо не велить батько. (двічі)

Бо не велить батько, ще й уся родина,
Більш до тебе не прийду, бо ти сиротина. (двічі)