​Ой у лузі та ще й при березі

На узвишші, за гаєм зеленим,
Де солдат ціла рота полягла,
Якась жінка у чорному всьому,
Наче крук, серед мертвих брела.

Ось уздріла вона офіцера,
Стала чоботи з нього знімать,
Потривоживши рани глибокії,
Став він жинку лихую благать.

“Не знімай, я прошу, я благаю,
Бо від ран же так тяжко мені.
Я напевне тобі відгадаю,
Що й у тебе є син на війні.”

“Правду кажеш, є в мене синочок,
І його дуже жалко мені.
Служить в армії він лейтенантом,
Ну а чоботи нащо тобі?”

Зняла чоботи, здерла шинелю,
І не глянувши навіть в лице,
Пішла крадучись жінка-злодійка
У своє невеличке сільце.

А на ранок старий стару хвалить,
Добрий одяг йому здобула.
А ось гроші, якісь документи
У кармані у нього знайшла.

Розгорнула, а там фотокартка,
І у розпачі крикнула вона:
“Ой, прости ж мене, рідний синочку,
Що тебе твоя мати роздягла.”

У неділю всі дзвони дзвонили,
У неділю всі дзвони гули.
То героя того хоронили,
А злодійку до суду вели.

Дозволь же мені, моя матінко, з милим поєднатись,
Будемо тебе на старості літ удвох доглядати.

“Не позволю я, за козака йти, він тобі не рівня,
Крім коня нема в нього нічого, ти ж в мене не бідна.”

Не послухалась, тая дівчина, за козака вийшла,
Мати гнівалась на свою дочку, не благословила.

Як оддавала, приказувала в гостях не бувати.
“А як прибудеш, моя донечко, то вижену з хати.”

Терпіла я год, терпіла я два, третій не стерпіла,
Перетворилась сивой зозулей − додому летіла.

Та й прилетіла до матінки в сад, сіла на калині,
Та й стала кувать, ще й розказувать, як жить на чужині.

Ой злети, злети, сива зозуле, та й сядь на помості,
То ж не зозуля − рідна донечка завітала в гості.

Поза лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала-вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
Схилив на стіл головоньку. (двічі)

– Дозволь, мати, вдову взяти, (двічі)
Тоді буду пить-гуляти. (двічі)

Не дозволю вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)
Причарує сина мого. (двічі)