​Ой там за Дунаєм

– Калино-малино, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш, чом не процвітаєш? (двічі)

Кого вірно люблю, за тим посихаєш.

Котилася зірка та й із підвечірка та й упала додолу.
– А хто ж мене, молоду дівчину, та проведе додому?

Ой обізвався та й козаченько та й на воронім коню:
– Ой гуляй, гуляй, молода дівчино, я проведу додому.

Ой бо за мною, та й за молодою, а весь рід зажурився.

– Ой верба, верба, де ти росла,
Що твоє листячко вода знесла? (двічі)

Ой знесла, знесла тиха вода,
А я, молода, як ягода. (двічі)