​Понад річкою, понад водою

Ой Петре, Петре, Йіване,
Уже твоя Петрівка й минає.

Минає,
Шо сонечко вгору йде та й і сяє.

Та й сяє,
Половина літечка й немай(е).

Нимає,
А Йіванко коника сідлає.

Сідлає.
– Я сідлаю коника й вороного.

Вороного,
Та й поїду до роду до чужог(о).

До чужого,
Буде мене чужий рід частуват(и).

Частувати,
Буде мене Маринка, гей, питат(и).

Питати:
– Ой де ще ти, Іванко, сю ніч був?

Сю ніч був,
Шо до мене, молодої, гей, не прибув?

Не прибув.
– Ой був же я, Маринко, й на торзі.

На торзі,
Купив тобі черевички, гей, об нозі.

Об нозі.
Носи, носи черевички, гей, об нозі.

За твоє дівування, гей, ізноси.

Петрівочка та й мала нічка,
Та й не виспалась наша ді(вочка).

Та й череду гнала, та й задрімала,
Та й об кущики ножки ж позбива(ла).

На спічки ножки позбивала,
Та й на кустики глазки пови(ймала).