Digital archive of folklore

Понад річкою, понад водою,
Та й заросла рута-мнята, гей, лободою.

Лободою.
Та й нікому руту-мняту, гей, прополоти.

Прополоти.
– Ой устань же, Маринко, раненько.

А вже петрівочки дві неділечки,
Напивайтесь, хлопці, горіло(чки).

А вже петрівочка та мина, мина,
Напивайтесь, хлопці, вина, ви(на).

Ой, Петра й Павла минає,
Половина літечка немає.

Ой, поорю землю плугами
Та й засію землю житами.

Ой, родися земле, родися,
Пора ж тобі, Василечку, женитися.

Ой ти, зозуле петрівняя,
Ой не куй рано й у дібро(ві).

Ой не куй рано й у діброві,
Не збуди мене, молодо(ї).

А збудять мене раніш тебе,
Сива зозуле не для те(бе).

Вставай, невістко, годі спати,
Та йди капусту полива(ти).

Невістка встала й послухала,
Та й знов головку й укута(ла).

Свекорко каже: "Розбудімо!",
Свекруха каже: "Задаві(мо)!".

Свекорко каже: "Гріх нам буде",
Свекруха каже: "Друга буд(е)!"

Свекорко каже: "Не такая",
Свекруха каже: "Молода(я)!"

Свекорко каже: "Не до мови",
Свекруха каже: "До любо(ві)!"

Ой ти Петре, Петре, та ще й ти, Йване!
Половина літа мина(є).

А вже петрівочка тай мала нічка,
Не виспалася наша діво(чка).

До череди гнала, та й задрімала,
На пенечки же ножки позбива(ла).

На пенечки ножки та й позбивала,
На терночки очки повирва(ла).

Ой, льон, рубай льон,
Рубай дерево зельон,
Ой, Уляна, рубай льона,
Рубай дерево зельоне,
Сирота!

На Петра хліб пекла,
На Івана вибирала.
Купала стриба(ла)!

Ой ти петрівня зозулино,
Та й не куй рано по дібро(ві).

Та й не куй рано по діброві,
Не збуди мене, молодо(ї).

Хоч збудять мене раніш тебе,
Сива зозуля не для те(бе).

Вставай, невістко, годі спати,
Та йди капусту полива(ти).

(Невістка встала. послухала,
Взяла відерце й постукала.

Взяла відерце й постукала,
Та вп'ять головку укутала.

Свекорко каже - розбудімо,
Свекруха каже....)

Ой петрівочка, мала нічка,
Не виспалась наша діво(чка).

Це треба рано й уставати,
Да й капусточку полива(ти).

Да череди гнала, задрімала,
На пеньки ноги позбива(ла).

На пеньки ноги позбивала,
На шпички очі повийма(ла).

Петре, Павле ще й Іване,
А вже петрівочка й мина(є).

Та й минає,
Половина літечка й нема(є).

Ой немає,
Із-за гори сонце йде та й ся(є).

Та й сяє,
Козаченько кониченька й сідла(є).

Та й сідлає,
Вийшла його стара мати й пита(є).

(Ой куди ти, мій синочку, гадаєш,
Вороного кониченька сідлаєш?

Сідлаю, мамо, свого, не твого,
А поїду до тестенька до свого,

Ще й до тиї тещі гордої,
До тиї дівчиноньки молодої.

Стояла дівчинонька на порозі,
Та згадала козаченька у дорозі.
Що покупив їй черевички в обнозі,

Ходи ходи, дівчинонько, поки подереш,
Та за мене рушнички подаєш.

А вона ходила, не подрала,
А за хлопця рушничків не давала.)

Як посію рожу да над водой(ю),
Чи не піде дощик да стороно(ю)?

Чи не піде дощик да стороною
Да на мою рожу да червону(ю)?

Да на мою рожу да червоную,
Да на мою м’яту кучеряву(ю)?

Да на мою м’яту кучерявую,
Да на мою косу да й русяву(ю)?

Та не стой, вербо, та й над водою,
Бо гірка вода під тобо(ю).

Та стань, вербице, та й на йулиці,
Де челядонька збирає(ться).

Де челядонька та й збирається,
Червоним маком квітчає(ться).

Червоним маком ще й калиною (жоржиною),
Ще червоною калино(ю).

Ой, ти Петре, Петре, ще й ти, Іване,
Половину літа вже нема(є).

А уже петрівочка наступала,
Сива зозулина закувала.

Ой, не куй, зозуле, по діброві,
Та й не збуди мене молодо(ї).

Не куй, мене збудять раньше тебе
Та й пошлють по воду швидше теб(е).

Уставай, невістко молодая,
Ой, де ж твоя вода холодна(я).

А невістка встала й послухала,
Взяла відеречко та й постукал(а).

Взяла відеречко й постукала,
Сама молодая спати лягл(а).

А свекорко каже: розбудімо,
А свекруха каже: погодім(о).

А свекорко каже: гріх нам буде,
А свекруха каже: краща буд(е).

Ой, малая нічка та петрівочка,
Та й не виспалася наша діво(чка).

Цілу ніч не спала та біль білила
Та й до теї білі говори(ла):

"Ой, біль моя, біля та тонесенька,
Ой, коли ж ти будеш білесе(нька)?"

"Ой, тоді я буду та білесенька,
Як ти вийдеш заміж молодесе(нька)".

"Бодай же ти, біля, та не дождала,
Й шоб я вийшла заміж й не гуля(ла)".

Петрівочка, мала нічечка,
Не виспалась наша дівочка.

Череди гнала, задрімала,
Об пеньки ноги позбивала.

Об пеньки ноги позбивала,
Об суху грушу вийняла душу.

Об суху грушу вийняла душу,
А на льоночок роса впала.

А на льоночок роса впала,
Чом ти, льоночок, не стелисся?

Чом ти, льоночок, не стелисся?
Чом ти, Іванко, не женисся?

Чом ти, Іванко, не женисся?
А на кого ж ти надієсся?

Ой на кого ж ти надієсся?
Я на батенька розсердився.

Я на батенька розсердився,
А на матінку розгнівався.

А на матінку розгнівався,
А на сам себе надіюсся.

Та петрівочка та мала нічка,
Не виспалася наша діво(чка).

Та до череди гнала, та задрімала,
На пеньки ніжки позбива(ла).

На пеньки ніжки та позбивала,
На терен очі повийма(ла).

Ой Петре, Петре, Йіване,
Уже твоя Петрівка й минає.

Минає,
Шо сонечко вгору йде та й і сяє.

Та й сяє,
Половина літечка й немай(е).

Нимає,
А Йіванко коника сідлає.

Сідлає.
– Я сідлаю коника й вороного.

Вороного,
Та й поїду до роду до чужог(о).

До чужого,
Буде мене чужий рід частуват(и).

Частувати,
Буде мене Маринка, гей, питат(и).

Питати:
– Ой де ще ти, Іванко, сю ніч був?

Сю ніч був,
Шо до мене, молодої, гей, не прибув?

Не прибув.
– Ой був же я, Маринко, й на торзі.

На торзі,
Купив тобі черевички, гей, об нозі.

Об нозі.
Носи, носи черевички, гей, об нозі.

За твоє дівування, гей, ізноси.

Ой ти Петре, Петре, ще й ти, Йване,
Половина літечка нема(є).

Ой чи було літо, чи й не було,
Чогось воно мені й не надокучи(ло).

Що я молодая й не гуляла,
Мене моя мати й не пуска(ла).

Мене моя мати й не пускала,
В нову комірочку й зачиня(ла).

В нову комірочку й зачиняла,
Золотим замочком замика(ла).

Ой сиди ж ти, доню, й у коморі,
Поки розійдуться погово(ри).

Ой пора вже ж, мати, випускати,
Що вже челядоньки ж не вида(ти).

Що вже челядоньки й не видати,
Що вже челядонька лягла спа(ти).

Тільки мій миленький не лягає,
Мене, молодую, виклика(є).

Мене, молодую, й викликає,
В нову сопілочку виграва(є).

Ой вийди, дівчино, й не барися,
Вийду, козаченько, й не жури(ся).