​Ой на горі хатка

Ой піду я лугом, лугом, нуда-я, нуда-я,
Там мій милий оре плугом, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Понесу я йому їсти, нуда-я, нуда-я,
Чи не скаже мені сісти, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Він наївся, він напився, нуда-я, нуда-я,
Та й на ріллю повалився, нуда-я, нуда-я. (двічі)

– Чого лежиш, чом не ореш, нуда-я, нуда-я,
Чом до мене не говориш, нуда-я, нуда-я? (двічі)

– А я лежу та й думаю, нуда-я, нуда-я,
Що погану жінку маю, нуда-я, нуда-я. (двічі)

– Який тобі дідько винен, нуда-я, нуда-я,
Що ти гарний, чорнобривий, нуда-я, нуда-я. (двічі)

А я руда вродилася, нуда-я, нуда-я,
Чорнявому судилася, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Не сватав ти мене вночі, нуда-я, нуда-я,
Не вилізли ж тобі очі, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Зібрав батько кумпанію
Невеличку, але чесну:

Карпа, Гліба і Дем’яна,
Павла, Гриця і Івана,
Яцька, Стецька і Гаврила,
І Кирила, і Данила,
Петра, Митра і Архипа,
Хомулевка і Тараса,
Гарасима, Опанаса,
Максима, Омелька
Ще й Терешка.

Зібралася компанія
Невеличка, але чесна.
Одні сіли по один бік,
Другі сіли по другий бік.
Купир’ян найстарший – посередині.

Біжить Ганна ще й Тетяна,
Лякать батька Купир’яна,
Біжить Ганна ше й Данилко:
Тікай, батько, куди видко.
Ось мамуся йде – лихо всім буде.
Одні кажуть: «Сидіть тихо!»
Другі кажуть: «Буде лихо!»
Одні кажуть: «Сховаймося!»
Другі кажуть: «Бігаймося!»
А Купир’ян каже:
«Якось то буде!»

Ой там на горі, на базарє жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізв’язала, взяла свого милого налигала,
Та й повела на базарь, до терниці прив’язала. (двічі)

Як наїхало покупальних, та й наїхало торгувальних,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать. (двічі)

А за цього мужа треба дати, а за цього мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

А я стала й подумала: з кіньми треба возиться, з грішми надо носиться,
А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий, він для мене знадобиться. (двічі)

Він насіє, наоре, не для кого – для мене,
Ой мій милий, серденько, пожалію я тебе. (двічі)