​На вулицю я збиралася

Ой сиділа дівчина край віконця,
Виглядала дівчина ой чорноморця. (двічі)

Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босeю ой на морозець. (двічі)

Вивів мене босую та й питає:
«Чи є мороз, дівчина, ой чи немає?» (двічі)

Ой нема морозу, тільки роса,
А я, молодесенька, ой стою боса. (двічі)

Ой устану ранесенько,
Вмию личко білесенько.
Ще й сонечко не зійшло,
В мене личко розцвіло,
Ще й сонечко не зійшло,
В мене личко розцвіло.

Ой пішла та й по сіно,
Моє личко зрум’яніло.
Ой чи брала, чи не брала,
Василечка повстрічала,
Ой чи брала, чи не брала,
Василечка повстрічала.

– Василечко, серце ж моє,
Нав’яж сіна купок двоє.
Він ув’язки нав’язує
Ще й на мене підморгує,
Він ув’язки нав’язує
Ще й на мене підморгує.

Каже: – Дівка чепурненька,
Сама в стану ще й гарненька.
Ось ув’язки нав’язую,
Біля хати поцілую,
Ось ув’язки нав’язую,
Біля хати поцілую.

– Личко не дам цілувати,
Віднеси сіно до хати.
Ой як любиш, не жартуєш,
Біля хати поцілуєш,
А як любиш, не жартуєш,
Біля хати поцілуєш.

До роботи він береться,
Несе сіно – спина гнеться.
Сіно несе, помагає,
Хай же сватів засилає,
Сіно несе, помагає,
Хай же сватів засилає.

Дощик накрапає на білу березу, на білу березу,
А я миленькому, а я миленькому сорочку мережу. (двічі)

Дощик накрапає – буде чим умитись, буде чим умитись.
Не хоче мій милий, не хоче мій милий на мені женитись. (двічі)

А я миленького женила, женила, женила, женила,
Нове коромисло, нове коромисло на йому побила. (двічі)

А я миленькому, а я миленькому сорочку мережу. (двічі)