​Ой устану ранесенько

Ой у лузі калина стояла,
Ой у лузі калина стояла,
Ту калину дівчина ламала,
Ой у лузі калина стояла,
Ту калину дівчина ламала.

Ту калину дівчина ламала,
Ту калину дівчина ламала,
Вона всіх парубків чарувала,
Ту калину дівчина ламала,
Вона всіх парубків чарувала.

Лиш одному нічого не шкодить,
Лиш одному нічого не шкодить –
Він до неї щовечора ходить,
Лиш одному нічого не шкодить –
Він до неї щовечора ходить.

– Ой дівчина лиця рум’яного,
Ой дівчина лиця рум’яного,
Покохай ти мене, молодого,
Ой дівчина лиця рум’яного,
Покохай ти мене, молодого.

– Ой я рада б тебе покохати,
Ой я рада б тебе покохати,
Та боюся козацької зради,
Ой я рада б тебе покохати,
Та боюся козацької зради.

– Не рубав я у полі тополі,
Не рубав я у полі тополі,
І не зраджу тебе молодої,
Не рубав я у полі тополі,
І не зраджу тебе молодої.

Ой я маю чорні брови, маю карі очі.
– Чом ти мене, козаченьку, любити не хочеш? (двічі)

– Як ти хочеш, дівчинонька, щоб тебе любити,
Зроби місток через ярок, щоб добре ходити. (двічі)

– Ой коли б я, козаченько, свої майстри мала,
Я би тобі через ярок місток збудувала. (двічі)

Збудувала із дубочків, щоб добре ходити,
Посадила б калиноньку, щоб вірно любити. (двічі)

Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене:
Зготувала моя ненька вечерю для тебе. (двічі)

Сядемо ми вечеряти за столи тесові,
Та й будемо дивитися, які в кого брови. (двічі)

Ой сиділа дівчина край віконця,
Виглядала дівчина ой чорноморця. (двічі)

Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босeю ой на морозець. (двічі)

Вивів мене босую та й питає:
«Чи є мороз, дівчина, ой чи немає?» (двічі)

Ой нема морозу, тільки роса,
А я, молодесенька, ой стою боса. (двічі)

Простояла ніченьку та й байдуже,
Бо я чорноморчика ой люблю дуже. (двічі)