​У вишневому садочку соловейко щебетав

Ой я маю чорні брови, маю карі очі.
– Чом ти мене, козаченьку, любити не хочеш? (двічі)

– Як ти хочеш, дівчинонька, щоб тебе любити,
Зроби місток через ярок, щоб добре ходити. (двічі)

– Ой коли б я, козаченько, свої майстри мала,
Я би тобі через ярок місток збудувала. (двічі)

Збудувала із дубочків, щоб добре ходити,
Посадила б калиноньку, щоб вірно любити. (двічі)

Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене:
Зготувала моя ненька вечерю для тебе. (двічі)

Ой у лузі та ще й при березі червона калина,
Спородила молода дівчина й хоро.., хорошого сина,
Спородила й молода дівчина й хоро.., хорошого син(а).

А де ж вона його спородила – в зеленій діброві,
Та й не дала тому козакові ні ща.., ни щастя, ни долі,
Та й не дала тому козакові ни ща.., ни щастя, ни дол(і).

Було б тобі, моя рідна мати, щастя, щастя-долю дат(и).

Ой у лузі калина стояла,
Ой у лузі калина стояла,
Ту калину дівчина ламала,
Ой у лузі калина стояла,
Ту калину дівчина ламала.

Ту калину дівчина ламала,
Ту калину дівчина ламала,
Вона всіх парубків чарувала,
Ту калину дівчина ламала,
Вона всіх парубків чарувала.

Лиш одному нічого не шкодить,
Лиш одному нічого не шкодить –
Він до неї щовечора ходить,
Лиш одному нічого не шкодить –
Він до неї щовечора ходить.

– Ой дівчина лиця рум’яного,
Ой дівчина лиця рум’яного,
Покохай ти мене, молодого,
Ой дівчина лиця рум’яного,
Покохай ти мене, молодого.

– Ой я рада б тебе покохати,
Ой я рада б тебе покохати,
Та боюся козацької зради,
Ой я рада б тебе покохати,
Та боюся козацької зради.