​У вишневому садочку соловейко щебетав

На вулицю я збиралася
І рум’янцем малювалася.

Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, посміхалася,
Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, посміхалася.

І в найкраще одягалася,
Перевеслом підв’язалася.

Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, посміхалася,
Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, посміхалася.

Перевеслом підв’язалася,
І всім хлопцям сподобалася.

Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, женихалася,
Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, женихалася.

З козаком я стояла, цілувалася,
Ой гоп, я гуляла, під вербою стояла,
З козаком я стояла, цілувалася.

Ой устану ранесенько,
Вмию личко білесенько.
Ще й сонечко не зійшло,
В мене личко розцвіло,
Ще й сонечко не зійшло,
В мене личко розцвіло.

Ой пішла та й по сіно,
Моє личко зрум’яніло.
Ой чи брала, чи не брала,
Василечка повстрічала,
Ой чи брала, чи не брала,
Василечка повстрічала.

– Василечко, серце ж моє,
Нав’яж сіна купок двоє.
Він ув’язки нав’язує
Ще й на мене підморгує,
Він ув’язки нав’язує
Ще й на мене підморгує.

Каже: – Дівка чепурненька,
Сама в стану ще й гарненька.
Ось ув’язки нав’язую,
Біля хати поцілую,
Ось ув’язки нав’язую,
Біля хати поцілую.

– Личко не дам цілувати,
Віднеси сіно до хати.
Ой як любиш, не жартуєш,
Біля хати поцілуєш,
А як любиш, не жартуєш,
Біля хати поцілуєш.

До роботи він береться,
Несе сіно – спина гнеться.
Сіно несе, помагає,
Хай же сватів засилає,
Сіно несе, помагає,
Хай же сватів засилає.

По полю ходила, квіточки рвала,
Кидала й бросала під ті ворота. (двічі)

Кидала й бросала під ті ворота.
– Не смійся, козаче, що я сирота. (двічі)

Не смійся, козаче, що я сирота.
Прийшов би ти сватать, а я б не пішла. (двічі)

– Не підеш, не треба, я ще й не прошу,
Поїду в Росію – там кращу знайду. (двічі)